Ідея єднання народу в боротьбі з ворогом в історичній пісні «Зажурилась Україна»

Історична пісня «Зажурилась Україна» розповідає про лихо, яке принесла на українську землю орда, і про те, як люди відповідають на це лихо. Головна ідея пісні — єднання.

Починається пісня зі скорботи: «Зажурилась Україна, бо нічим прожити». Про орду там сказано: «Витоптала орда кіньми маленькії діти», а молодих вона погнала «до пана, до хана». Слухач одразу розуміє, що біда велика й торкнулася кожного.

Але пісня не закінчується плачем. Співець звертається до побратима: «Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати, бери шаблю гостру, довгу та йди воювати!» Це означає: досить займатися дрібними мирними справами, коли ворог у домі.

Далі двоє розподіляють ролі: «Ой ти станеш на воротях, а я в закоулку». Ніхто не чекає командира, вони самі знають, що робити. У кінці пісні воюють уже всі: «Ой козак до ружини, бурлака до дрюка». Козак і бурлака мають різне становище, але вони разом.

Отже, пісня вчить, що біду можна зупинити лише спільними діями. Тому вона й закінчується не сумом, а погрозою ворогові: «З душею розлука!»

Історична пісня «Зажурилась Україна» дуже коротка, але в ній вміщено цілу історію: від біди до відсічі. Головна думка твору — лише спільними зусиллями можна захистити рідну землю. Про це свідчать і композиція пісні, і її образи.

Перша частина — картина лиха. Країна «зажурилась», бо, як співається в пісні, «нічим прожити». Метафора «витоптала орда кіньми маленькії діти» показує, що нападники не жаліють нікого, навіть найменших. Молодих орда погнала «до пана, до хана», тож їхня доля невідома й страшна. Ця частина написана стримано, без прокльонів, і тому враження від неї ще сильніше.

Друга частина — поворот. Слова «Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати» звучать як докір: тепер не час займатися дрібницями. Ґринджоли — це санчата, а вислів означає марну справу. Одразу після цього пісня називає те, що потрібно: «шаблю гостру, довгу» й рішучість йти воювати. Настрій пісні змінюється разом із цими частинами: перші рядки журливі, а від слів «Годі тобі» пісня звучить швидше й твердіше, ніби журба вже не тримає мовця на місці.

Третя частина показує, як діяти. Двоє людей домовляються: один стане на воротях, другий у закоулку. Це не велика армія, а сусіди, які захищають свій двір. Хто має шабельку, той бере шабельку, а хто ні, виходить з кулаками. Мета названа прямо: «щоб слава не пропала проміж козаками».

Найважливіший образ — останній: «Ой козак до ружини, бурлака до дрюка». Козак — воїн із вогнепальною зброєю, а бурлака — людина без постійного житла й праці, з простою палицею. Пісня ставить їх поруч, і тому оборона в ній — справа всього народу.

Отже, у пісні «Зажурилась Україна» єднання — не гасло, а спосіб вижити. Вона починається журбою, а закінчується погрозою ворогові — «з душею розлука», і цю зміну настрою приносить саме об’єднання людей.

Коли читаєш пісню «Зажурилась Україна», спершу дивує, що в ній немає жодного героя з іменем. Немає гетьмана чи славного полководця. Є лише «я» і «ти».

Спочатку це здається бідністю, а потім розумієш, у чому сила. Пісню співали люди, для яких напад орди був не історією, а щоденною небезпекою. Тому «я» і «ти» — це будь-хто з них. Звертання «пане-брате» звучить так, ніби мовець говорить із сусідом через тин.

Мене найбільше зацікавили слова «Годі тобі… ґринджоли малювати». Мовець нікого не лякає й нічого не вимагає, а просто каже, що час змінився. І побратим не сперечається: далі вони вже разом вирішують, хто де стане.

Ще одна деталь — «козак до ружини, бурлака до дрюка». Здається, що козак головніший, адже в нього ружина. Але пісня ставить їх в один рядок і не каже, що дрюк гірший за ружину. Для неї важить не зброя, а те, що люди стають до бою разом.

Тому, як мені здається, ця пісня про єднання, якому не потрібен наказ: воно виникає тоді, коли біда торкнулася всіх.