Характеристика Лиса Микити (за казкою Івана Франка «Фарбований Лис»)

Головний герой казки Івана Франка — Лис Микита. Уже в першому реченні автор називає його «хитрий-прехитрий».

І це правда. Лиса гонили стрільці, травили псами, ставили пастки й підкидали отруєне м’ясо — і ніхто не міг його впіймати. На лови він ходив навіть удень і ніколи не вертався з порожніми руками.

Але Лис був ще й гордий. Він похвалився товаришам, що вкраде курку просто з міського базару. Саме через цю похвальбу він і потрапив у біду.

Він кмітливий: побачивши, що звірі його бояться, одразу придумав, як із цього скористатися. І він терплячий: цілий рік беріг свою таємницю.

Та все ж я не жалію про його кінець. Лис обманював цілий ліс, а обман завжди колись відкривається.

Лис Микита — головний герой казки Івана Франка «Фарбований Лис». Автор характеризує його одразу, у першому ж реченні: «Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий».

Спершу ця хитрість показана як перевага. Лиса гонили стрільці, травили псами, ставили на нього пастки, підкидали отруєне м’ясо — «нічим не могли йому доїхати кінця». Він ще й товаришів своїх остерігав. Він сміливий і спритний злодій, найкращий у лісі.

Але Франко відразу попереджає, чим це скінчиться: «Се незвичайне щастя і та його хитрість зробили його страшенно гордим». Гордість — головна вада героя. Саме вона примушує його похвалитися, що він серед білого дня вкраде курку на міському базарі, хоч товариші й відмовляли.

У біді Лис показує себе кмітливим. Він швидко ховається від псів у діжі, висиджує там до вечора, а вранці, побачивши, що всі його бояться, одразу робить висновок: «та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти».

Виявляється він і терплячим: цілий рік не виходить у дощ, не чухається, не потикається в гущавину, щоб не злізла фарба. Але однієї миті на концерті забувається — і дзявкає по-лисячому.

Отже, Лис Микита розумний, спритний і сміливий, та ці риси не рятують його, бо поряд стоять гордість і хвастощі. Франко показує, що навіть найхитріший програє, коли надто високо себе цінує.

Мені Лис Микита сподобався й не сподобався водночас.

Сподобався тим, що він розумний і не здається. Коли на нього кинулися пси, він не розгубився й сховався в діжі. Коли зранку побачив себе синім, він не сів плакати, а придумав цілу історію про святого Миколая й звіра Гостромисла.

Не сподобався тим, що всю цю кмітливість він витратив на обман. Ставши царем, Лис не зробив у лісі нічого доброго. Франко пише прямо, що звірі жили під новим царем зовсім так само, як і без нього.

А найбільше мене здивувало те, що погубила його не якась хитріша тварина, а він сам. Просто не витримав і задзявкав.

Тому я думаю, що ця казка не стільки про Лиса, скільки про кожного з нас: найважче обдурити не інших, а власну натуру.