Дружба лицарів Білої Троянди: Калле, Андерс і Єва-Лотта (за повістю Астрід Ліндґрен)

У повісті Астрід Ліндґрен «Калле Блюмквіст і Расмус» троє друзів належать до Білої Троянди: Калле, Андерс і Єва-Лотта.

Вони дуже різні. Калле розумний і обережний. Андерс сміливий і веселий. Єва-Лотта відважна й добра, особливо до малих дітей.

Вони завжди допомагають одне одному. Коли Андерс упав зі стіни й повис на кущі, Калле приніс мотузку, а Єва-Лотта по стіні побігла її підсунути.

Разом вони врятували й Расмуса: Єва-Лотта поїхала з ним у машині викрадачів, а Калле з Андерсом їхали слідом і не здавалися. Тому їхня дружба — не просто гра, а справжня сила.

Отже, справжня дружба робить людей сильнішими.

Калле, Андерс і Єва-Лотта дружать давно й разом воюють проти Червоних Троянд. Але справжня перевірка їхньої дружби настає тоді, коли гра закінчується, а починається справжня небезпека.

Кожен із трьох має свої риси. Калле — найрозумніший: він думає, шукає сліди й придумує план. Андерс — ватажок, який не боїться ризику й жартує навіть у біді. Єва-Лотта — найтепліша й найвідважніша: вона першою вирішила їхати разом із Расмусом у машині викрадачів, щоб не лишити його самого. Друзі не сваряться через дрібниці й радіють успіхам одне одного: коли Андерса врятовано, усі сміються й обіймають його.

Їхня дружба виявляється у вчинках. Коли Андерс повис над проваллям, Калле побіг по мотузку, а Єва-Лотта втекла по вузькому мурі, щоб звільнити її. Коли Єву-Лотту й Расмуса замкнули, вона крізь ґрати годувала Калле й Андерса, які ховалися в лісі. А коли їх схопили, друзі разом напали на Ніке, щоб Калле міг утекти.

Саме дружба дає їм сили не здаватися. Вони бояться, плачуть, але не покидають одне одного й Расмуса.

Отже, дружба лицарів Білої Троянди — це допомога й відвага.

Мені подобається, що друзі в цій повісті не схожі одне на одного. Калле розумний, Андерс веселий, Єва-Лотта добра.

Коли в біді хтось один, інші приходять на допомогу. Мені здається, що без друзів Калле не впорався б.

Ще мені сподобалось, що вони не кинули одне одного навіть тоді, коли було дуже страшно. Єва-Лотта плакала, Андерс жартував, а Калле шукав вихід. Мабуть, у справжній дружбі кожен допомагає по-своєму.

Я б хотів, щоб у мене були такі друзі, на яких можна покластися, коли дуже важко.