Чому не можна глузувати з інших (за казкою «Лисиця та рак»)

У казці «Лисиця та рак» лисиця глузувала з рака. Вона казала, що він повільний, і розповідала, як нібито він сім років ходив по воду.

Рак не став сваритися. Він запропонував перегони й виграв їх, бо учепився за лисичин хвіст. Лисиця дуже здивувалася.

Після цього вона більше не сміялася з рака. Це значить, що вона зрозуміла свою помилку.

Казка вчить, що не можна глузувати з інших людей. Ми не знаємо, які в них здібності. Інколи той, хто здається слабким, може виявитися розумнішим за нас. Лисиця зрозуміла це надто пізно, коли вже була здивована й збентежена.

Казка «Лисиця та рак» порушує важливе питання: чи можна глузувати з інших? Відповідь на нього казка дає через історію двох героїв.

Лисиця почала розмову з ввічливого привітання, але швидко перейшла до насмішок: «Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються». Вона вважала себе кращою, бо швидко бігає. Така зверхність — головна її помилка.

Рак відповів спокійно: «Може, колись теє й правдою було, та тепер брехнею стало!» Він не став лаятись, а запропонував перегони. Так він показав не слова, а справи.

Потім сталося несподіване: лисиця прибігла до осики, а рак уже чекав. Вона здивувалась і сказала лише: «Чи то ж видано!» Це був урок для неї.

Закінчується казка словами: «І більш не сміялася з рака». Отже, вона зрозуміла, що глузування невиправдане.

Показово й те, що рак не став відповідати такою ж образою. Він діяв, а не лаявся. Тому його перемога виглядає дотепною, а не злою.

Висновок такий: не можна оцінювати інших лише за зовнішнім виглядом чи повільністю. Той, з кого ти сміявся, може виявитися кмітливішим, і тоді сміятимуться з тебе.

Коли читаєш цю казку, одразу згадуєш шкільне життя. Іноді хтось сміється з однокласника, бо той повільніше говорить чи не такий спритний. Лисиця теж так вчинила.

Мені подобається, що рак не став мститися. Він просто запропонував змагання й виграв. Мабуть, найкраща відповідь на глузування — це спокійна впевненість.

Лисиця в кінці не образилася, а замовкла. Мені здається, що їй стало соромно, і це добре.

Тому, думаю, не варто смішити інших за чужий рахунок, бо одного разу можна опинитися на місці лисиці.