Чому на фабриці Вонки покарано чотирьох дітей (за казкою Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика»)

У казці Роальда Дала четверо дітей потрапляють у халепи на шоколадній фабриці Вонки. Автор показує, що кожна має свою ваду.

Авґустус Ґлуп ненажерливий, тож упав у шоколадну річку. Верука Солт розбещена й вередлива, тож білки викинули її в сміттєпровід. Віолета Бореґард уперта: вона не послухала Вонку, схопила жуйку й стала чорницею. Майк Тіві сидить біля телевізора й нічого не слухає, тож став крихітним.

Усі ці історії смішні, і діти повертаються додому живі, хоч і змінені. Автор не хоче, щоб читач боявся: він хоче, щоб читач посміявся й запам’ятав урок.

Отже, казка вчить, що вади можуть привести до халепи, а скромність і слухняність допомагають її уникнути.

У казці Дала на фабрику потрапляє п’ятеро дітей, але лише одна історія закінчується добре. Інших чотирьох покарано, і щоразу покарання пов’язане з вадою.

Авґустус Ґлуп не може зупинитися, коли бачить їжу. Він пив шоколад просто з річки, хоча Вонка просив цього не робити, і впав. Його засмоктало в трубу, що вела до цеху помадки.

Верука Солт звикла, що тато дає їй усе. Вона вимагала в нього то умпа-лумпу, то човен, то білку, а коли їй відмовили, зайшла до білок сама. Вони визнали її негодящим горіхом і викинули в сміттєпровід.

Віолета Бореґард хвалилася своєю жуйкою. Коли Вонка показав недороблену жуйку-обід, вона схопила її, хоч Вонка просив цього не робити. Від чорничного пирога вона стала фіолетова й завбільшки як велика ягода.

Майк Тіві не відривається від телевізора. Він побіг до камери, хотів першим передатися по телебаченню, і став крихітним.

Ці покарання не жорстокі, а смішні, бо в казці всі діти повертаються додому живі. Автор висміює вади, а не бажає дітям лиха. Також він натякає, що в цьому часто винні батьки, які дозволяють дітям усе. Умпа-лумпи співають про це в піснях.

Отже, історії чотирьох дітей — це застереження.

Мені було і смішно, і трохи шкода дітей на фабриці Вонки. Авґустус не міг стриматися, Верука вередувала, Віолета не слухала, а Майк хотів потрапити в телевізор.

Я думаю, що кожен час від часу буває схожий на когось із них. Хочеться ще цукерок, хочеться, щоб усе було, як я хочу, хочеться сидіти біля екрана.

Дал показує це в смішній формі, і від цього легше запам’ятати урок: треба вміти зупинятися й слухати.

Ще мені здається важливим те, що в піснях умпа-лумпів згадують батьків. Адже вони теж могли вчасно сказати «ні».