Чому Микита Кожум’яка погодився на двобій лише після прохання дітей (за драмою-казкою Олександра Олеся)

У драмі-казці Олександра Олеся «Микита Кожум’яка» до героя тричі приходять посланці від Князя. Спочатку дванадцять парубків, потім дванадцять дідів і, нарешті, дванадцять дітей.

Парубки й діди нічого не змогли домогтися. Микита був зайнятий роботою й сказав: «Не маю я охоти розмовлять під час роботи». Він навіть роздер дванадцять шкур з досади.

Але діти прийшли щиро й без гучних слів. Дівчинка сказала: «Князь, Княгиня і Князівна низько б’ють тобі чолом». Микита відповів: «Скарбів, діти, я не хочу!» — і погодився піти на двобій.

Отже, Микита послухав дітей, бо вони не наказували, а просили. Про нагороду, яку обіцяв Князь, він навіть чути не схотів. Це показує його добру вдачу.

У третій картині драми-казки «Микита Кожум’яка» до героя тричі приходять посланці. Результат різний, і це допомагає краще зрозуміти характер Микити.

Перші посланці — дванадцять парубків. Вони від імені Князя вимагають відповіді: чи піде Микита на двобій. Він не відповідає, лише відмахується: «Не маю я охоти розмовлять під час роботи». Дід, його батько, одразу просить їх піти, бо Микита розсердиться.

Другі — дванадцять дідів. Вони ще довго говорять про Князя й про те, що півсвіту вказує на Микиту, але він і їх не слухає. Для нього це лише заважає працювати.

Третіми приходять діти. Вони говорять просто: «Князь, Княгиня і Князівна низько б’ють тобі чолом». Дівчинка навіть каже, що Князівна не хоче, аби Микита йшов заради неї, якщо знайде кращу. Вона обіцяє й нагороду: «Зробить Князь для тебе все». Проте Микита відмовляється: «Скарбів, діти, я не хочу!» — і погоджується.

Тому, схоже, Микита повівся так, бо цінує щирість і не любить тиску. Дорослі говорили урочисто, діти — просто. Отже, герой слухає серцем, а не наказом.

Мені здається, що Микита поводиться так, як багато хто з нас: коли на тебе тиснуть, то не хочеться слухати. Парубки й діди приходили з вимогами, а діти — з проханням.

Мені подобається ця сцена, бо вона показує силу доброго слова. Діти не наказували й не погрожували, а просто розповіли, що Князь, Княгиня й Князівна просять допомоги. І Микита згодився.

Також цікаво, що Микита відмовився від скарбів, які йому обіцяли. Йому не потрібна нагорода, а важлива лише правда й допомога людям.

Тому, на мою думку, Микита — справжній герой, який слухає тих, хто говорить щиро.