Чому лісник не віддав Кізочку паничу (за казкою Василя Короліва-Старого «Мавка Вербинка»)

У казці Короліва-Старого лісник не віддав Кізочку заможному паничу. Панич давав за неї великі гроші й навіть погрожував, але лісник відмовився.

Кізочку лісник узяв до себе, бо про це його попросила Мавка Вербинка. Вона з’явилася перед ним і сказала: «Дядечку! Прошу вас, змилуйтесь над нею!» Лісник пообіцяв сховати Кізочку в хліві, доки одужають її ніжки, а потім випустити в ліс. Він дав слово.

Панич сказав, що Мавка — не людина, тож слово можна не дотримувати. Але лісник відповів: «Нехай для неї й не важить, так зате моє слово важить для мене».

Я вважаю, що лісник — чесна й добра людина. Він дотримав слова, а пізніше Вербинка врятувала його з вовчої ями. Отже, добро й чесність повертаються.

Лісник із казки «Мавка Вербинка» міг би легко заробити: заможний панич давав за Кізочку «великі гроші» й навіть погрожував прикрощами. Але лісник не погодився. Чому?

Спершу згадаймо, як Кізочка опинилася в нього. Вона поранила ніжки в терновому кущі й не могла втекти від мисливців. Лісник побачив її й підійшов, а Вербинка, боячись, що на полюванні «й добрі люди стають жорстокими», вперше в житті з’явилася людині: «Дядечку! Прошу вас, змилуйтесь над нею!» Лісник пообіцяв сховати Кізочку в хліві, а потім випустити її в ліс.

Коли панич сказав: «То ж Мавка, не людина. Для неї ваше слово нічого не важить», лісник відповів: «Нехай для неї й не важить, так зате моє слово важить для мене. Коли даєш якусь обітницю, то мусиш її додержати». Для нього слово — це справа честі, і не має значення, кому воно дано.

Автор показує, що така чесність повертається. Коли лісник сам потрапив у вовчу яму й покликав: «Рятуйте ж хоч ви мене, лісові духи!» — Вербинка вчасно прийшла на допомогу разом із батьком Лісовиком. «Так вони й поквиталися».

Отже, лісник не продав Кізочку, бо дав слово, а слово треба тримати. І це слово врятувало йому життя.

Дядечку лісник!

Ви, мабуть, самі не помітили, як багато зробили тоді, коли не віддали Кізочку паничу. Він давав великі гроші, а ви відповіли, що ваше слово важить для вас. Я про це дізналася й дуже зраділа.

Люди рідко бачать Мавок. Я лікую поранених звірів невидимою, а вам я вперше показалася. Дякую, що ви мені повірили й не злякалися. Дякую й за кашку на пеньку.

А коли ви впали в яму, я поспішила разом із батьком Лісовиком і Хухами: не могла ж я залишити вас у біді. Тепер ми квити, але добро, гадаю, не рахують. Приходьте ще, ми разом берегтимемо ліс.

Ваша Вербинка.