Спиридон Черкасенко

Коротко про життя

Спиридон Черкасенко народився 1876 року в містечку Новий Буг у селянській родині. Закінчив учительську семінарію й з 1895 року працював у школах. Найважливішим для нього став час на Лідіївських рудниках: учитель щодня бачив шахтарські родини, їхню тяжку працю й бідність. Цей світ він і описав у своїх творах. Критики пізніше вважали, що в українській літературі це було перше повне й ґрунтовне відтворення життя донецького шахтаря.

Спершу він виступав із віршами, а потім з оповіданнями й п’єсами в українських журналах. 1910 року Черкасенко переїхав до Києва й працював у пресі. Там 1912 року вийшла збірка «Маленький горбань та інші оповідання», присвячена «дітям праці, нужди й горя». Автор писав про дітей із шахтарських хат і їхні родини.

Еміграція й повернення до читачів

1919 року письменник виїхав за кордон, щоб вивчити стан народної освіти й замовити підручники для української школи. Додому він уже не повернувся. Жив у Відні, Ужгороді, потім у Празі й далі писав: видав тритомник «Творів», а наприкінці 1920-х створив п’єси «Коли народ мовчить» і «Северин Наливайко». Помер Черкасенко в Празі 1940 року.

Через еміграцію в радянські часи його ім’я замовчували. Лише на початку 1990-х в Україні знову видали його вибрані твори, і школярі повернулися до його оповідань.

Чому його вчать у школі

У програмі 6 класу — оповідання «Маленький горбань». Це історія хлопчика з горбом, який не вміє відповідати злом на зло. Автор не вчить читача нотаціями: він просто показує, як поводяться діти й дорослі, коли поруч хтось слабший.