Микола Вінграновський

Коротко про життя

Микола Вінграновський народився 1936 року в Первомайську на Миколаївщині. Він був поетом, актором, кінорежисером і прозаїком водночас. Спершу він навчався в театральному інституті в Києві, де його помітив Олександр Довженко, а потім закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії в Москві, у майстерні Довженка. Серед його однокурсників, за Вікіпедією, були майбутні відомі режисери Георгій Шенгелая, Лариса Шепітько й Отар Іоселіані.

Першим справжнім літературним дебютом Вінграновського став 1961 рік. Тоді «Літературна газета» надрукувала цілу сторінку його віршів із ще не виданої книги. Читачі гаряче сперечалися: одним подобалася сміливість і незвичайна уява, іншим — ускладненість. Максим Рильський у своїй «вечірній розмові» відзначив обдарованість молодого поета. 1962 року вийшла перша збірка «Атомні прелюди», а слідом — інші книжки, у яких поєднувалися громадянський пафос, ніжність і гумор.

Шістдесятник і кінорежисер

Разом з Іваном Драчем, Ліною Костенко, Василем Симоненком та іншими Вінграновський належав до покоління шістдесятників. Нова хвиля поетів принесла в українську літературу свіжу мову, сміливі образи й відвертий погляд на час, а офіційна критика відповідала їм звинуваченнями в «формалізмі». Другу збірку «Сто поезій» (1967) через цензуру видали з дев’яносто дев’ятьма віршами.

На кіностудії імені Довженка Вінграновський працював актором і режисером. Він зіграв у «Повісті полум’яних літ» (1961), а як режисер зняв фільми «Дочка Стратіона», «Берег надії», «Климко» та інші. «Климко» знято за творами Григора Тютюнника; його повість має власну сторінку на нашому сайті.

Проза й книжки для дітей

Друга сторона його творчості — книжки для дітей. Вінграновський писав вірші про природу, літо, ластівок і дитячі мрії, а також повісті про дружбу дітей зі звірами. За книжки для малят 1984 року він отримав Державну премію імені Тараса Шевченка. До прози належать повісті «Первінка», «Сіроманець» і «У глибині дощів», а 1996 року вийшов історичний роман «Северин Наливайко».

Помер Вінграновський 26 травня 2004 року в Києві.

Чому його вчать у школі

У програмі 5 класу — повість «Сіроманець» про хлопчика Сашка й старого сліпого вовка. Це історія про дружбу, доброту й відповідальність, розказана з гумором і ліризмом. Вона вчить бачити в живій істоті друга й не ставити вигоду вище за співчуття.