Микола Хвильовий

Коротко про життя

Микола Хвильовий (справжнє ім’я — Микола Григорович Фітільов) народився 1 (13) грудня 1893 року в містечку Тростянець на Охтирщині. Навчався в Охтирській, а потім у Богодухівській гімназіях, звідки був виключений за зв’язки з соціалістами. З 1916 року — учасник Першої світової війни, а наприкінці 1918-го організував повстанський загін «вільних козаків». У квітні 1919 року вступив до комуністичної партії.

Лідер літературної дискусії

Хвильовий став одним із засновників літературної організації «Гарт» (1923), а згодом — віцепрезидентом ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури, 1926). У 1925–1928 роках у памфлетах, серед яких найвідоміший — «Камо грядеши?», він сформулював гасла «Геть від Москви!» і «Азіатський ренесанс», обстоюючи творчу незалежність української літератури від російської,— це спричинило гучну літературну дискусію, що охопила всю тогочасну українську культуру. Найвідоміший прозовий твір Хвильового — новела «Я (Романтика)» (1924), що увійшла до збірки «Осінь» і стала одним із програмних творів покоління, яке згодом назвуть «розстріляним відродженням».

Самогубство як протест

13 травня 1933 року, дізнавшись про арешт свого близького друга, письменника Михайла Ялового, Хвильовий наклав на себе руки в будинку письменників «Слово» в Харкові — на знак протесту проти початку масових репресій проти української творчої інтелігенції. У передсмертній записці він писав: «Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?» Смерть Хвильового стала символом краху ідеї українського націонал-комунізму і провісником трагічної долі, що невдовзі спіткала багатьох митців його покоління.