Марко Вовчок

1833–1907 · письменниця, перекладачка, авторка «Народних оповідань» та повісті «Інститутка»

Головне за хвилину

Марко Вовчок — літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Народилася 10 (22) грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії, у збіднілій дворянській родині. Дитинство минуло в російськомовному середовищі.
У 1845 році навчалася в приватному пансіоні в Харкові. Багато часу проводила в інтелігентних родинах родичів, зокрема в родині батьків критика Дмитра Писарєва, який пізніше став її близьким другом.
В Орлі, у салоні тітки, познайомилась з українським етнографом і фольклористом Опанасом Марковичем, засланим туди за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Вийшла за нього 1850 або 1851 року (джерела розходяться).
У 1851–1858 роках жила з чоловіком у Чернігові, Києві та Немирові на Вінниччині; там вивчила українську мову, побут і фольклор, а перші українські твори писала саме в Немирові.
1857 року в Петербурзі вийшли «Народні оповідання» — 11 невеликих творів («Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Викуп» та інші). Збірка одразу стала надзвичайно популярною серед української інтелігенції; редагував її Пантелеймон Куліш.
Повість «Інститутку» почала писати 1858 року в Немирові, а закінчила наступного року в Петербурзі (за іншими джерелами — ще в Немирові). Українською її надруковано 1862 року в журналі «Основа» з присвятою Тарасові Шевченку. Перша назва повісті — «Панночка».
У 1859–1867 роках жила за кордоном — у Франції, Німеччині, Швейцарії та Італії. Там зустрічалась з Іваном Тургенєвим, Олександром Герценом, Дмитром Менделєєвим, писала оповідання й казки, друкувала їх також французькою.
Збагатила українську літературу низкою жанрів: соціальна повість («Інститутка»), психологічна повість («Три долі»), соціальна казка («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»), художній нарис («Листи з Парижа»).
Повість «Маруся» (російською 1871 року) у французькому переробленні П.-Ж. Сталя (Етцеля) 1873 року стала улюбленою дитячою книжкою у Франції й була відзначена премією Французької академії.
Після 1867 року писала переважно російською та багато перекладала; переклала, зокрема, п’ятнадцять романів Жюля Верна. 1872 року після скандалу навколо авторства російських перекладів залишила Петербург.
Друга половина життя минула в різних місцях служби другого чоловіка, Михайла Лобача-Жученка (Ставрополь, Богуслав, Нальчик). Померла 28 липня (10 серпня) 1907 року поблизу Нальчика.

Коротко про життя

Марія Олександрівна Вілінська народилась 1833 року в російськомовній дворянській родині на Орловщині. Українську мову вона вивчила вже дорослою: у 1851–1858 роках жила з чоловіком, етнографом Опанасом Марковичем, у Чернігові, Києві й Немирові, слухала пісні й розповіді простих людей. Ці роки й дали її перші українські твори, які вона підписала псевдонімом Марко Вовчок.

Письменниця

1857 року в Петербурзі вийшли «Народні оповідання», і вони відразу принесли авторці славу серед української інтелігенції. Найвищого рівня Марко Вовчок досягла в зображенні трагічної долі жінки-кріпачки. Пізніше з’явилися дві наступні частини збірки (1862 і 1865), а також повість «Інститутка», казки, історичні оповідання для дітей. Багато років вона прожила за кордоном, писала французькою й російською, перекладала, друкувалась у видавців Парижа й Петербурга. Питання про авторство українських творів (написала сама чи разом із чоловіком) літературознавці обговорюють до сьогодні; Пантелеймон Куліш, редактор збірки, вважав їх спільною працею Марковичів, Іван Франко 1902 року поставив цю думку під сумнів.

Чому її вчать у школі

У програмі 9 класу — повість «Інститутка» (1858–1859): історія кріпачки Устини, до якої в маєток повертається «освічена» панночка. Це, за довідковими джерелами, перша в українській літературі соціальна повість. Зло в ній показано не як карикатуру, а як живий, психологічно достовірний характер, тому вона показує, як кріпацтво руйнувало і тих, хто був у неволі, і тих, хто панував.

Хронологія життя

1833: Народилась у маєтку Єкатерининське на Орловщині.
1845: Навчалась у приватному пансіоні в Харкові.
1850–1851: Одружилась з Опанасом Марковичем (джерела розходяться щодо року).
1851–1858: Жила з чоловіком у Чернігові, Києві й Немирові; вивчила українську мову й побут.
1857: У Петербурзі вийшов перший том «Народних оповідань».
1858–1859: Написала повість «Інститутка» (розпочала в Немирові).
1859–1867: Жила у Франції, Німеччині, Швейцарії та Італії.
1862: Вийшов другий том «Народних оповідань»; «Інститутка» надрукована в «Основі».
1872: Залишила Петербург після скандалу навколо російських перекладів.
1878: Вийшла заміж за Михайла Лобача-Жученка.
1907: Померла поблизу Нальчика.

Твори у програмі

Інститутка 9 клас