Дмитро Павличко

Коротко про життя

Дмитро Павличко народився в селі Стопчатів на Івано-Франківщині, у незаможній багатодітній селянській родині. Ця частина Галичини тоді належала Польщі, тож майбутній поет здобував початкову освіту в польській школі поряд з дітьми-євреями та поляками — досвід кількох мов і культур з дитинства згодом позначився на всій його творчості, зокрема на перекладацькій роботі.

Як поет Павличко дебютував 1953 року збіркою «Любов і ненависть». Наступні книжки — «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958) — закріпили за ним місце серед провідних українських поетів середини століття. Збірку «Правда кличе» (1958) спіткала доля багатьох неугодних видань: величезний наклад знищили за вказівкою партійних цензорів.

Поет, перекладач, автор пісні

Окрім власної поезії, Павличко відомий як блискучий перекладач: він переклав українською мовою всі 154 сонети Шекспіра, а також твори інших класиків світової літератури.

Найбільшої всенародної слави Павличкові принесла пісня «Два кольори» — вірш, написаний 1964 року, того самого року поклав на музику композитор Олександр Білаш. Пісня стала однією з найвпізнаваніших українських пісень ХХ століття, а рядки «червоне — то любов, а чорне — то журба» знає напам’ять не одне покоління.

Громадська діяльність і останні роки

Наприкінці 1980-х Павличко перейшов від суто літературної до активної громадської й політичної діяльності: був одним з організаторів Народного руху України та Демократичної партії України, а з 1989 року очолив Товариство української мови імені Шевченка.

Творчість і громадська позиція Павличка відзначені багатьма нагородами, серед яких Національна премія імені Тараса Шевченка (1977) і звання Герой України (2004). Дмитро Павличко помер 29 січня 2023 року в Києві.