Загадки, прислів’я, приказки, скоромовки

Що таке загадка

Загадка — короткий дотепний опис людини, тварини, предмета, події чи явища, який треба розпізнати й відгадати. Щоб знайти відповідь, треба зіставити життєві явища за схожістю. Назва походить від слова «гадка» — «думка»: гадати й думати — майже синоніми.

Цей жанр виник дуже давно. За підручником Олександра Авраменка (5 клас, «Грамота», 2013), у добу міфів вірили в магію слова: не можна було називати імена божеств чи духів, щоб вони не з’явилися. Замість імені вживали опис: «Той, що пускає стріли» (Перун). Схоже робили мисливці — вони вигадували назви звірів, щоб ввести в оману духів і приспати пильність звіра. Так, за підручником, у давнину й склався цей жанр.

Види загадок за змістом. У підручнику їх поділено на загадки про людей, природу, рослини й тварин. Про людей запитують здебільшого про вік, частини тіла, побут чи знаряддя праці («Уранці ходить на чотирьох, удень — на двох, а увечері на трьох»). У загадках про природу треба впізнати явище, небесне світило або частину доби («Прийшла баба, сама чорна, і в чорний жупан заховала тарілочку в сивий туман»). Загадки про тварин описують їхній вигляд або поведінку («Шерсть м’якенька, а кігті гостренькі»), а про рослини — вигляд, склад і властивості («Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком»).

Як побудована загадка. Зазвичай описано одну-дві найяскравіші ознаки. Візьмемо загадку «Біле, як сорочка, а пухнасте, як квочка. Крил не має, а гарно літає. Що це за птиця, що сонця боїться?» Щось біле й пухке, воно літає й боїться сонця, тобто тепла; такою відповіддю буде сніг. Часто загадка будується на протиставленні («Без рук, без олівця, а малює без кінця» — мороз) або на запитанні («Де є річка без води?»). Іноді відповідь — жарт: «Скільки у великий казан бараболь улізе?» — «повен» або «жодної, бо бараболя не лазить».

Де живуть загадки. У казках їх найчастіше загадують королі чи багатії, а відгадує проста людина, як Маруся в казці «Мудра дівчина». Записувачі теж збирали їх: фольклорист Гнат Танцюра записав сорок загадок від баби Явдохи Зуїхи, що знала понад тисячу пісень, півтори сотні казок і більш як шістсот загадок.

Прислів’я та приказки

Про ці жанри кажуть: «Народ скаже, як зав’яже». У кількох словах вони передають думку, оцінку подій або людських вчинків. Порівняйте: довго розповідати, що сусідка не щедра, або сказати «як “на”, то чує, а як “дай”, то глуха».

Чим прислів’я відрізняється від приказки. Прислів’я — вислів із повною думкою й повчальним змістом; зазвичай воно має дві граматичні основи, тобто це закінчене складне речення. Приказка — образний вислів, що влучно характеризує людину, але висловлює думку неповно: в ній є лише натяк, а висновок треба додумати. Приклад із підручника: «Береженого Бог береже» — приказка, а «Береженого Бог береже, а козака шабля стереже» — прислів’я. Так само «Баба з воза» — приказка, а «Баба з воза — кобилі легше» — прислів’я. Ще одна пара: «Які батьки, така й дитина» (прислів’я) і «Як собаці п’ята нога» (приказка): у першій фразі висновок є, у другій його треба зрозуміти самому — собаці вистачає чотирьох лап, п’ята зайва.

Не буквально. Прислів’я й приказки не вживаються у прямому значенні. Хто розуміє «Баба з воза — кобилі легше» буквально, тому це нічого не скаже про життя.

Групи за змістом. Це дружба, сусідство, дозвілля, згода й сварки, гроші й майно, біда, правда й неправда, бідні й багаті, рідний край, вірування, природа, господарська діяльність людини. Найбільша група — про господарську діяльність: майже сім тисяч приказок і прислів’їв про працю в полі й саду, речі побуту, тварин, птахів, ремесла й професії, їжу й народні прикмети. Приклади: «Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі», «Посій у погоду — більше приплоду». Про дружбу кажуть: «Друзі пізнаються в біді», «Скажи мені, хто твій друг, то я скажу, хто ти такий». Про сусідів: «Близький сусід кращий від далекого брата». Про правду: «Правда і в огні не горить, і у воді не тоне».

Народні прикмети. Люди прокидалися, дивилися на небо, дерева, воду — і робили висновок про день. Тому й серед прислів’їв про працю багато прикмет: «Багато зірок — на погоду, нема зірок — буде дощ», «Ластівки літають низько — буде дощ», «Сніжна зима — багатий рік».

Скоромовки

Скоромовка (швидкомовка, спотиканка) — жанр фольклорного або літературного походження: дотепна гра спеціально складених важковимовних слів і звуків, що створюють труднощі для швидкої виразної вимови. Такі тексти найчастіше жартівливі й короткі, а будуються на повторенні близьких звуків. За Вікіпедією, скоромовки виконують навчальну, практичну, розважальну й естетичну функції: вчать звуковимови, тренують артикуляцію, дають змогу пограти словом.

Приклади: «Кричав Архип, Архип охрип, не треба Архипу кричати до хрипу», «Синку, принеси синьку. Принеси синьку, Васильку», «Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи». Коли саме виникли скоромовки, точно сказати не можна: за однією з гіпотез, найдавніші форми з’явилися ще за Київської Русі, за іншою — походять від давніх ритуальних практик.

Про що ця сторінка

Це огляд, а не переказ одного твору, тому тут немає героїв і сюжету. Якщо в підручнику завдання «Вивчіть напам’ять десять загадок» або десять приказок і десять прислів’їв, вибирайте ті, які вам сподобались, і пробуйте пояснити своїми словами, що вони означають. Тоді не забудете ні слів, ні змісту.