Володимир вибирає віру

Про цю сторінку. Розбір написано за шкільним уривком на УкрЛібі (переказ Віктора Близнеця) і за повним текстом літопису під 986–988 роками. Літописець був християнином, тож оповідь передає погляд християнського автора: інші віри в ній змальовано так, як їх бачив він. Це історична пам’ятка, а не оцінка сучасних релігій чи народів.

Стислий переказ

У 986 році до князя Володимира прийшли посли з різних земель. Першими були болгари магометанської віри. Вони казали: ти мудрий, але закону не знаєш, прийми наш закон. Володимир спитав, у що вони вірять. Вони розповіли про заборони й про нагороду після смерті. Князю не сподобалась заборона їсти свинину й пити, бо «Русі єсть веселіє пити».

Потім приїхали посли від римського папи. Вони хвалили свою віру й казали, що боги слов’ян — «просто дерево». Володимир спитав про заповіт. Вони відповіли про піст і смирення духу. Князь відповів, що й батьки його цього не прийняли, і відіслав їх.

Далі прийшли хозарські посли. Князь розпитав їх про землю й відхилив їхню пропозицію.

Нарешті прибув грецький філософ. Він розповів про Христа, воскресіння й Страшний суд і показав картину: праведники йдуть до раю, а грішники — у вогонь. Володимир зітхнув і сказав, що добре тим, хто праворуч, а горе тим, хто ліворуч. Але рішення не прийняв: «Почекаю ще трохи». Філософа відпустили з дарами.

Докладний переказ за епізодами

1. Болгари. Прийшли з Волги й сказали: «Ти, князю, мудрий та розумом тямущий, а закону не знаєш; повіруй у наш закон». Князь спитав про їхню віру. Вони розповіли про заборони й обіцянки. Володимир слухав, бо сам любив жінок, але не прийняв заборони пити: «Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути».

2. Римляни. Посли від папи сказали, що їхня віра — світло, а слов’янські боги — «просто дерево». Володимир спитав: «У чому ж заповіт ваш?» Вони відповіли: поститися, смиряти дух і тіло. Він відрізав: «Ідіть, звідки прийшли, бо й батьки наші не прийняли цього».

3. Хозари. Прибули хозарські посли. Вони розповіли про свій закон і про те, що Бог розгнівався на їхніх предків і розсіяв по землі. Володимир відповів, що не може довіряти вірі, яка не допомогла самим послам утримати землю. (Це погляд літописця, а не наша оцінка.)

4. Грецький філософ. Греки прислали філософа. Він розповів про Христа, який ходив по землі, воскрес і прийде судити живих і мертвих. Праведникам — Царство Небесне, грішникам — муки.

5. Картина. Філософ показав запинало з зображенням судилища: праведники весело йдуть до раю, грішники — в пекельний вогонь. Володимир зітхнув: «Добре тим, хто праворуч, — у раю, горе тим, хто ліворуч, — у пеклі».

6. Відповідь князя. Філософ запропонував: «Якщо хочеш із праведниками стати праворуч, хрестися». Володимир відповів: «Почекаю ще трохи», бо хотів довідатися більше про всі віри. Філософа відпустили з багатими дарами.

Аналіз твору

Про що оповідь. У ній показано, як князь робить вибір, від якого залежить доля країни. Володимир не вирішує одразу. Він слухає, питає, зважує, порівнює. Це зразок поведінки мудрого правителя.

Побудова. Оповідь будується на повторах: приходить посол, говорить про свою віру, князь ставить запитання й відповідає. Це допомагає порівняти пропозиції та чекати, чим закінчиться.

Хто переконує найкраще. Греки не просто говорять, а показують картину. Образ сильніший за слово. Недарма саме після цього Володимир замислився й сказав: «Добре тим, хто праворуч».

Чому князь не хреститься одразу. Він хоче більше знати. Літописець підкреслює його обережність і допитливість. Це готує продовження: за літописом, наступного року Володимир зібрав бояр і старців і вирішив послати десятьох мужів подивитися, як кожна віра служить Богові.

Що було далі. Посланці побували в болгар, німців і греків. Про грецьку службу вони сказали, що не знали, чи вони на небі були, чи на землі. А бояри додали: якби грецький закон був лихий, не прийняла б хрещення бабця Ольга. Так, за літописом, і було зроблено вибір на користь греків; наступного року Володимир охрестився в Корсуні.

Про літопис як джерело. Літописець — християнин, тому він показує переконливішою грецьку віру. Історики вважають, що вибір християнства в Київській Русі мав і політичні причини: зв’язки з Візантією, торгівля, союзи. Літопис про це говорить мало.

Мова. Закон — тут «віра». Магометанська — мусульманська. Запинало — завіса або полотно. Судилище — місце суду. Філософ — тут учений. Веселіє — радість.

Головна думка. Важливі рішення треба приймати без поспіху: слухати різних людей, ставити запитання й не вірити першому-ліпшому красномовцю.