Таємниця козацької шаблі

Про цей розбір. Розбір написано за повним текстом повісті з онлайн-бібліотеки УкрЛіб. Твір — сучасний, авторка живе, тому цитат із тексту тут немає: сюжет і аналіз викладено власними словами. Це допоможе пригадати події й підготуватися до уроку, але не замінить книжки: повість смішна й жвава, прочитай її повністю.

Стислий переказ

Родина Руснаків із Києва купила старе червоне авто. Дівчинка Наталочка запропонувала назвати його Машкою. Біля під’їзду їх зустрів тато мав друга — пана Богдана, який був істориком і мандрівником. За обідом він розповів, що до нього в гості приходить привид-патріот, і цього разу привид украй схвильований: він жестами пояснює, що десь на заході України, на місці давнього бою, небезпека загрожує цінній старовинній реліквії. Привид не вміє говорити, тому наступного вечора Руснаки самі розгадують його знаки. Вирішили, що йдеться про козацьку шаблю, і поїхали в Берестечко, де колись відбулася велика битва.

Дорогою, на заправці, Наталочка зустріла модного хлопця Антипа: він теж казав, що шукає шаблю, і радив не їхати на «мітинг» у Берестечко, а заглянути до фортець, хоча б у Дубно. Насправді Антипко був чортеням і хотів затримати Руснаків. Він налаштував Наталочку приховати це від батьків, а наступного дня вмовив її піти до Тараканівського форту без них, і вона потрапила в колодязь. Лише коли її витягли, дівчинка розповіла батькам про Антипа.

На Козацьких Могилах біля Берестечка Наталочка бачила дивні видіння битви, а ще познайомилася з львівськими пластунами Северином і Васильком. Там Антипко відкрився: показав ріжки, сказав, що використав її, і запропонував загадку про місце, де продаватимуть шаблю, в обмін на обіцянку Наталочки брехати щодня, якщо вона програє. Вона погодилася, не слухаючи Северина.

Руснаки метались між Підгірцями, Олеськом і Кам’янцем-Подільським, і на кожній зупинці Антипко чи його батьки ставили пастки: нічний бенкет нечисті, зникла картина, колода на дорозі, польот Машки на вербу. Нарешті тато згадав пісню про Сагайдачного й здогадався, що йдеться про Хотин.

У Хотинській фортеці власник шаблі й покупець не хотіли віддавати реліквію просто так. Тато погрожував законом, мама говорила про честь і славу, привид лякав обох, але чорти допомагали їм стояти на своєму. Тоді з’явилися пластуни, і Северин придумав, як змусити власника віддати шаблю державі за належну ціну, та ще й подбати про його добре ім’я в пресі. Побачивши шаблю, Антипко з батьками втекли. Фортеця наповнилася привидами козаків, покупець сховався в авто, а власник віддав реліквію. У розв’язці пластуни нагородили Наталочку нашивкою, а в епілозі родина слухала оперу, де співак тримав справжню козацьку шаблю.

Докладний переказ за розділами

Розділ 1. В якому з’являється Машка. Тато купив старий червоний автомобіль вітчизняного виробництва; на задньому склі в нього — облізла наліпка з собакою, бо першим власником був професор, який дуже любив собак. Мама, тато й Наталочка вимили машину. Мама щойно пройшла водійські курси й першою взялася за кермо: авто смикнулося й заглухло, мама примовила до нього, як до коня, і Наталочка запропонувала назвати його Машкою. Далі мама різко загальмувала, Наталочка вдарилася лобом об скло, тато розсердився й сам сів за кермо. Додому приїхали пересварені. Біля під’їзду їх зустрів тато мав друга — пана Богдана, який був істориком і мандрівником. За обідом, коли всі їли борщ із пампушками, він сказав, що тепер Руснаки з машиною зможуть урятувати рідкісну старовинну пам’ятку, якій ось-ось може прийти кінець.

Розділ 2. У якому з’являється патріотично настроєний привид. Пан Богдан розповів про привида-патріота, який навідується до нього на національні свята. Цього разу привид був украй схвильований і жестами давав зрозуміти, що цінній старовинній реліквії загрожує небезпека. Наступного вечора Руснаки прийшли до пана Богдана. Спершу в темній кімнаті з’явилася біла постать із жовтими очима, але то був кіт Мурлика. Потім прийшов і привид: показав на захід, окреслив щось високе, замахав рукою, ніби фехтує шаблею, хапався за кишені й за голову, а коли дорослі та Наталочка почали вгадувати, що це за річ (шабля, булава чи кинджал із золота), — скрутив дві дулі й зник. З жестів вийшло: це на заході України, на місці великої козацької битви, і цінна річ опинилася в недобрих руках. Наталочка знала про Берестецьку битву 1651 року, а мама нагадала, що скоро роковини битви. Вирішили їхати в Берестечко.

Розділ 3. У якому з’являється елегантний незнайомець. У подорож Руснаки вирушили на Машці. Наталочка по дорозі впала в річку Ірпінь, збираючи квіти. На заправці до неї підійшов Антип — елегантний, зачесаний гладесенько, з двома випуклостями на маківці й накульгуючи; поруч спинився чорний джип з темними шибками. Він глузливо вгадав, що Руснаки їдуть у Берестечко на урочистості, а коли Наталочка вихопилася, що в них важлива справа, сказав, що вони теж шукають шаблю. Запропонував розділити пошуки: нехай Руснаки об’їздять одні фортеці, а він із рідними — інші. А ще підохотив дівчинку вмовити батьків завернути в Дубно й приховати від них, що шаблю хтось ще шукає: мовляв, так вона прославиться на всю Україну. Наталочка погодилася.

Розділ 4. У якому плани несподівано міняються. У Дубні Руснаки оглянули замок і підземелля, але ніхто нічого не чув про шаблю. Увечері під готелем з’явився Антип. Він сказав, що вони повернулися з півдороги, бо власник шаблі, родом із Дубна, домовився про зустріч із покупцем із Кам’янця-Подільського, а де саме — на Турецькому мосту в Кам’янці чи в Тараканівському форті, невідомо. Попросив Наталочку вранці піти у форт і обманути батьків. Розказав про бій козаків під Плоскою. Наталочка погодилася.

Розділ 5. У якому ніхто не з’являється, натомість Наталочка пропадає. Умовити батьків повернути до форту було нелегко: тато подзвонив пану Богданові й почув, що привид уночі шаленів і крутив пальцем біля скроні. Наталочка комизилася й плакала, аж тато здався. Їхати довелося ґрунтовою дорогою до залізничного насипу, а форт був на кручі, яку батьки видиратися не стали. Наталочка залізла нагору сама, пройшла темним тунелем (щось залопотіло, і вона мало не збожеволіла від страху), а потім, почувши двох чоловіків, кинулася ховатися в один із двох вузьких входів — і провалилася в сухий кам’яний колодязь. Там вона згадувала Сіндбада-мореплавця, збирала камінці й монетку, мріяла про самоцвіти, а нарешті розплакалася. Тим часом внизу до її батьків підійшов Антип і сказав, що Наталочка пішла з туристами на екскурсію. Машка сама засигналила. Батьки забили на сполох, а парубок на мотоциклі, що косив неподалік, привів людей і швидку допомогу. Дівчинку витягли живу, камінці виявилися звичайними, а монета — бляшкою. Парубок додав, що сусідній хід веде до справжньої криниці з водою. Тоді мама згадала про Антипа, і Наталочці довелося розповісти все. Мама з татом прочитали їй лекцію, але далі поїхали в Берестечко.

Розділ 6. У якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви. На Козацьких Могилах було людно: правилася служба, продавали значки й ковбаси. У диму від ладану Наталочка раптом побачила саму битву, третій день, 30 червня 1651 року: козаків у тумані, хана на коні, величезний польський стан і гетьмана, що мчить навздогін татарам, які тікають. Потім вона випадково почула розмову двох пластунів, Северина й Василька зі Львова. Вони розповіли, що вчора якийсь чоловік у заповіднику казав про знайдену шаблю, але не сказав, у кого вона; Василько запідозрив того чоловіка. Наталочка розповіла їм усе, крім історії з фортом. Вони вирушили шукати того чоловіка, але в музеї було тісно, а Наталочці знову ввижались картини: обложені козаки й паніка на переправі. Вона закричала й сполошила людей. Северин пояснив: «Тут таке місце» — і назвав легенду, що козаки провалилися під землю разом із церквою. Потім він скликав пластунів і запропонував допомогти Руснакам знайти шаблю.

Розділ 7. У якому з Антипом стається дивовижне перетворення. Наталочка побачила ще одне видіння: козаки на острові відмовилися здаватися королю й викидали гроші в багно. Старий січовик передав молодому козакові корогву, а сам загинув. Потім до пластунів і Наталочки з’явився Антип. Вітер здув йому волосся, і під ним показалися ріжки: він і був чортеням. Антипко подякував Наталочці: його батьки не могли вивідати про привида нічого конкретного, аж доки вона сама не вибовкала все. Він сказав, що знайшов власника шаблі й підказав йому, до кого звернутися, тож шабля поїде за кордон. Северин відповів, що ще не все втрачено. Антипко запропонував їй угоду: підказка в обмін на обіцянку брехати кожного дня, якщо вона шаблі не врятує. Северин застеріг, але Наталочка підписала угоду краплею крові. Антипко загадав загадку: про щось тверде, але не горіх, про не панянок, а когось у візерунчастих жупанах, і про стрільця, що їх сватав і поклав голову. Василько згадав легенду про шляхтича, що посватався до воєводівни Марціани з Олеська й заколов себе в неї на очах, тож пластуни вирішили, що це Олесько.

Розділ 8. У якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет. Наталочка розповіла батькам усе, крім угоди, скріпленої кров’ю, і родина помчала в Олесько. Чорний джип випередив Машку, але вона раптом прискорилась і мало не обігнала його; тоді джип пригальмував і став тіснити її до узбіччя. Проминувши Броди, Руснаки звернули за вказівником на Олесько, який Антипко одразу повалив, і опинилися біля замку Підгірці. Машка проколола шину, тож стали на ночівлю в наметі. Вночі Наталочка почула музику, вийшла й потрапила на бал нечисті: череваті чорти в образі панів Обжорського, Жебрацького й Забіяцького пили за здоров’я одне одного, а серед гостей був пан Щуровський, що зрадив козаків під Берестечком і за це перетворився на щура. Наталочка заховала в кишеню шматок торта, але Антипко її впізнав, і нечисть кинулась навздогін. Її врятувала Машка, що сама приїхала й світлом фар розігнала нечисть. Потім шматок торта в кишені виявився коров’ячим гноєм.

Розділ 9. У якому Олеський замок перетворюється на пасту. Вранці Наталочка почувалася погано після нічного крюшону й торта. Замок у Підгірцях стояв тихий, без жодних слідів бенкету. Поки тато шукав вулканізацію, мама зварила кашу, а потім Руснаки доїхали до Олеська. Поки вони розпитували в музеї про шаблю, виявилося, що Олесько до загадки не пасує. На виході охоронець затримав Руснаків: музейна бабуся звинуватила їх у крадіжці картини-натюрморту. Наталочка вислизнула, сховалася в потайній кімнаті за кухонним сервантом і подзвонила Северину. Її знайшов директор музею, який сказав, що картина на місці: бабуся ніби під гіпнозом помилилась. Батьків нікого не арештовували. Руснаки зрозуміли, що це Антипові штучки: Наталочці підморгнув вмурований у підвалі чортик. Батьки сперечалися за обідом, куди їхати: тато казав — у Тустань (його підштовхнув косий хрест, який привид малював у повітрі), мама — у Кам’янець-Подільський. Наталочка вирішила їхати в Кам’янець.

Розділ 10. У якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди. Дорогою Руснаки побачили веселку й знайомого водія вантажівки, який і раніше їх пропускав: тепер він віз бугая. На дорозі лежала колода, а біля неї стояли дві автівки, мордовороти, чиї обличчя закривали чорні маски, і Антипко. Вантажівка проїхала перша, зачепила колоду, і та розбила лобове скло рекетирам. Машка проскочила повз Антипкових батьків, старого чорта й чортицю. Але чорний джип погнався слідом, і Машка після віражу опинилася в кроні верби. Антипко з чортячими батьками покепкували й поїхали. Мама з татом заспівали, а Наталочка зайчиками від дзеркальця привернула увагу пастушків, які викликали рятувальників. Міліціонер розповів, що джип «Черокі» ущент розтрощив бугай, якого роздратували якісь люди, і дама з вогненним волоссям лютувала. Наталочка зраділа: Антипків джип розбито.

Розділ 11. У якому мандрівників підстерігають суцільні несподіванки. До Кам’янця-Подільського Руснаки дісталися пізно: фортеця була зачинена, а її вежі виявилися без узорів. У ресторанчику біля Турецького мосту співали пісню про Сагайдачного, і тато здогадався: стрілець — Сагайдачний, а місце — Хотин. Дорогою Наталочка побачила на покажчику косий хрест, літеру X. У Хотині фортеця стояла у візерунках з червоної цегли — «в узорах жупани». Руснаки довго чекали в порожній фортеці, аж поки приїхали власник шаблі з покупцем, а за ними на таксі — Антипко з батьками, і в старого чорта рука була перебинтована. Тато й мама намагалися переконати власника й покупця — один законом, друга красномовством, — але даремно. З’явився привид, потім приїхали пластуни. Северин вигадав хитрість: зробив вигляд, що сумнівається, чи шабля справжня, і власник розгорнув її. Побачивши шаблю, Антипко з батьками втекли. Тоді Северин запропонував власникові публікації в газетах про добрий вчинок, а в разі відмови пригрозив публікаціями про його ганьбу. Покупець ледве не втік, а коли над фортецею з’явилися привиди козаків, сховався в авто. Власник погодився передати шаблю державі й вручив її мамі. Приїхав пан Богдан, а Северин вручив Наталочці нашивку пластунських вмілостей.

Епілог. Родина, пластуни й дядько Богдан слухали оперу «Запорожець за Дунаєм» у київській опері, а привид ховався за шторкою директорської ложі. Машку заново пофарбували в червоний колір «корида». У виставі співак, що грав козака Андрія, вихопив справжню козацьку шаблю, і зала аплодувала.

Аналіз твору

Про що повість

Це пригодницька повість про мандрівку Україною. Але її головна тема — не лише гонитва за шаблею. Авторка розповідає про те, як історія живе поряд із нами: у замках і фортецях, у піснях, у назвах сіл. Шабля в повісті — символ козацької слави, яку не можна ні продати, ні знищити заради вигоди. А ще це історія про те, як дівчинка помилилась, нарешті збагнула, кому можна вірити, і виправила свою помилку.

Наталочка

Наталочка — жвава й цікава дівчинка. Вона начиталася книжок про пригоди, трохи знає історію й мріє про подвиг. Це її сила, а водночас і слабкість: вона легко вірить, коли їй лестять. Антипко грає на її бажанні здобути славу. Вона обманює батьків, потрапляє в колодязь, укладає невдалу угоду. Але Наталочка не сидить склавши руки: у колодязі вона плаче, та спершу шукає вихід, на вербі придумує сигнал дзеркальцем, а в Хотині веде словесну боротьбу з власником шаблі й покупцем. Головне, вона вчиться: наприкінці визнає помилки й дослухається до друзів.

Антипко й чортівня

Антипко — прилизаний, модний, чемний на вигляд, але з ріжками під волоссям і хитрою усмішкою. Його сила в брехні: він не нападає в лоб, а підштовхує, лестить, шепоче «схитруй». Тому небезпека від нього більша, ніж від банальних злодіїв. Нечисть у повісті дрібна й сміховинна: бенкет з Обжорським, Жебрацьким і Забіяцьким, зрадник-щур, торт із гною. Це допомагає показати, що зло часто виглядає привабливим, а насправді нікчемне.

Машка

Машка — не просто автомобіль. Вона вперто тягне Руснаків до мети: сигналить у форті, мчить швидше за джип, світить фарами проти нечисті. Це символ вірної дружби і дива в буденному. Родина ставиться до неї як до живої: Наталочка дякує їй, а наприкінці Машку заново фарбують у той самий червоний колір, бо він бадьорий і видний здалеку навіть на вербах.

Мандрівка Україною

Маршрут у повісті — це майже екскурсія країною. Київ — Дубно (замок і Тараканівський форт) — Берестечко (Козацькі Могили) — Підгірці — Олесько — шлях до Кам’янця-Подільського — Хотин. Кожне місце має свою історію, і авторка вплітає її в сюжет: розповідь про Плоску, видіння на Берестецькому полі, спогад про Богуна, про Сагайдачного. Тому повість можна читати і як пригоду, і як невеличкий путівник по козацьких місцях.

Видіння битви

У Берестечку Наталочка ніби потрапляє в минуле. Вона бачить, як козаки відмовляються здаватися, викидають гроші й тримають удар. Ці сцени серйозні й тривожні: на тлі гумору вони нагадують, що козаки гинули за волю. Северин пояснює: «Тут таке місце» — тобто пам’ять там жива.

Пластуни

Северин і Василько — приклад розумних і порядних підлітків. Вони не ставлять себе вище, не сміються з Наталочки, допомагають шукати чоловіка, що розповідав про шаблю, а коли Василько здогадується про Хотин, їдуть туди й приходять на допомогу в найпотрібнішу мить. Северин вчить не розкисати після поразки, а витримувати удар. Саме про це Наталочка згадує в найтяжчу мить.

Гумор і мова

Авторка пише жваво й жартівливо: Наталочка порівнює тата з мексиканським богом кукурудзи, мама відповідає приказками, привид скручує дулі. Мова проста, з багатьма приказками й народними висловами, тому повість легко читати вголос.

Що сказати на уроці

«Таємниця козацької шаблі» — пригодницька повість Зірки Мензатюк про дівчинку Наталочку, яка з родиною мандрує історичними місцями України, щоб урятувати козацьку шаблю. Вона вчить цінувати історичну пам’ять, не вірити облесливим словам, не обманювати рідних і вміти виправляти свої помилки.