Синдбад-Мореплавець (перша подорож)

Про цей розбір. Розбір написано за українським текстом із онлайн-бібліотеки УкрЛіб, у якому є вступ (носій біля брами) і перша подорож; ім’я перекладача там не вказано, а українські переклади охороняються правом перекладача, тому цитат тут немає: сюжет і аналіз викладено власними словами. Для звірки ми прочитали й повний англійський переклад Річарда Бертона (суспільне надбання), і в одному розділі нижче пояснюємо, що в ньому є додатково. У програмі 5 класу — лише перша подорож; решту шести подорожей ми не розбираємо. Це допоможе пригадати оповідь і підготуватися до уроку, але не замінить тексту: прочитай казку повністю.

Стислий переказ

У Багдаді, у час правління халіфа Гаруна ар-Рашида, був бідний носій на ім’я Синдбад. Одного спекотного дня він присів біля брами багатого будинку й почув музику, побачив сад і слуг. Він зітхнув і склав вірші про те, що доля одним дає мед, а іншим — оцет.

Господар будинку покликав носія, нагодував його й відкрив, що в нього те саме ім’я: він Синдбад-мореплавець. Господар пообіцяв розповісти, як здобув таке щастя.

Колись Синдбад був багатим, але все розтринькав. Згадавши батькову приказку про те, що бідність гірша за смерть, він продав останнє, купив товарів і поплив із купцями до Басри. Мандрівники зійшли на гарний острів і розпалили багаття, але острів виявився величезною рибиною, що пірнула під воду. Синдбад учепився за ночви й дістався іншого острова.

Там його знайшов конюх царя аль-Міграджана, нагодував і відвів до царя. Цар дивувався, що Синдбад вижив, і зробив його писарем у гавані. Згодом до гавані зайшов корабель, на якому були товари втопленого купця. Синдбад впізнав капітана, довів, що це його вантаж, і подарував цареві найкраще. Цар віддячив, і Синдбад повернувся в Багдад багатшим, ніж раніше. Носієві господар дав сто золотих і запросив прийти завтра.

Докладний переказ за частинами

Частина 1. Носій біля брами. У Багдаді, коли правив халіф Гарун ар-Рашид, працював носієм бідний чоловік на ім’я Синдбад. Він носив на голові чужі вантажі. Одного спекотного дня він присів на лаву біля брами купецького будинку. Звідти лунали лютня й пташиний спів, віяло пахощами страв. За брамою було видно сад, слуг і розкіш, як у султана. Носій звів очі до неба й промовив, що Бог дає багатство кому хоче, а інших лишає бідувати. Потім проказав вірші: одним доля підносить оцет, іншим мед, але на Божий суд нарікати він не сміє.

Частина 2. Запрошення. З брами вийшов гарний служник і запросив носія до господаря. У великій залі сиділи вельможі та багатії, стіл вгинався від страв, грали музиканти. Посередині сидів господар із сивими скронями — величний і шляхетний. Він привітав гостя й велів його нагодувати. Носій відповів, що він Синдбад-носій і заробляє, перенесячи вантажі. Господар усміхнувся: у нього те саме ім’я, але він мореплавець. Він попросив повторити вірші, а коли носій зашарівся, сказав, що тепер вони як брати. Потім додав, що мандрував морем сім разів, і кожна подорож гідна розповіді, бо долі не обминеш.

Частина 3. Марнотратство. Батько Синдбада-мореплавця був купцем, і коли помер, син був ще малий. Він успадкував гроші, землі й села. Підріс і почав розкошувати: пишно одягався, ласував, гуляв із друзями й гадав, що так буде завжди. Коли отямився, грошей уже не було. Він згадав батькову приказку, у якій смерть і могила названі кращими за бідність. Продав усе, що мав, і виручив усього три тисячі диргемів.

Частина 4. Початок мандрів. За ці гроші Синдбад купив товари й усе потрібне в дорогу, вирушив кораблем разом із купцями до Басри. Далі вони плили багато днів і ночей, проминаючи острови. Нарешті причалили до острова, який нагадував райський сад. Усі зійшли на берег: торгували, розпалювали багаття, прали, готували вечерю. Синдбад пішов оглядати острів.

Частина 5. Острів-рибина. Раптом з корабля закричав капітан: усім треба негайно тікати, бо острів насправді — велетенська рибина. З роками на ній нанесло піску й повиростали дерева. Вогонь розбудив її, і вона ворухнулася. Дехто встиг добігти до корабля, а дехто ні. Рибина пірнула, і Синдбад опинився у воді. Корабель відплив, не чекаючи тих, хто тонув.

Частина 6. Ночви. Поруч хиталися великі ночви, у яких купці прали одяг. Синдбад учепився за них, виліз нагору й заганяв ногами воду, наче веслами. Минули ніч, день і ще одна ніч. Хвилі прибили його до острова з високими деревами. Він ухопився за гілку й ледь вибрався на сушу. Ноги були покусані рибою й набрякли. Синдбад знепритомнів і лежав до самого ранку. Потім знайшов на острові плоди й чисту воду, відпочив і набрався сил.

Частина 7. Кінь і конюх. Одного разу Синдбад побачив на березі прив’язаного коня. Кінь заіржав, а з-під землі вийшов чоловік і спитав, хто він. Синдбад розповів свою історію. Чоловік відвів його у підземну залу, нагодував і сказав, що він конюх царя аль-Міграджана: щомісяця конюхи виводять коней на берег. Він пообіцяв допомогти Синдбадові повернутися додому. Прийшли й інші конюхи, поділилися їжею, а потім усі разом поїхали верхи до столиці.

Частина 8. При дворі аль-Міграджана. Конюхи розповіли цареві про Синдбада. Той вислухав його історію й сказав, що Синдбад мав велике щастя, бо вижив усупереч небезпеці. Цар залишив його при собі й призначив писарем у гавані: вести облік усіх кораблів, що причалюють. Синдбад сумлінно працював, і цар наблизив його до двору. Однак він сумував за Багдадом і розпитував усіх моряків, але ніхто не знав, де це. Індійські гості розповідали цареві про свої касти, мандрівники — про острів Касіль, де вночі чути бубни, а сам Синдбад бачив там рибу завдовжки двісті ліктів та інші дива.

Частина 9. Корабель із товарами. Одного дня до гавані підійшов великий корабель. Синдбад записував товари, і капітан сказав, що в трюмі лежать товари втопленого купця, яких хоче продати, щоб віддати гроші родині в Багдаді. Синдбад спитав, як звали купця, і почув: «Синдбад-мореплавець». Тоді він упізнав капітана й розповів йому все, що з ним сталося. Капітан і купці впізнали його, привітали з порятунком і віддали товари — на них стояло його ім’я, нічого не пропало.

Частина 10. Повернення. Синдбад вибрав найкращі товари й подарував цареві. Цар здивувався, але повірив і щедро віддячив. Решту товарів Синдбад продав і купив інших. Потім попросив у царя дозволу вирушити додому. Цар відпустив його. Корабель благополучно дійшов до Басри, а звідти Синдбад вирушив до Багдада. Родичі й друзі зійшлися вітати його. Він купив слуг, нові маєтки й знову став жити в розкошах, забувши про небезпеки.

Частина 11. Подарунок носієві. Закінчивши розповідь про першу подорож, Синдбад-мореплавець запросив носія прийти завтра, щоб почути про другу. Він почастував гостя вечерею й подарував сто золотих. Носій подякував і рушив додому, вражений тим, яка мінлива людська доля. А вранці знову постукав до Синдбада.

Аналіз твору

Про що казка

Це оповідь про те, як людина може втратити все й повернути своє, якщо не здається. Синдбад не народився щасливцем: він спершу легковажно змарнував спадщину. Усе, що трапилося далі — кораблетроща, самотність, чужина, — виглядає як розплата й водночас як випробування. Він не опускає рук, думає, як вижити, і приймає допомогу від добрих людей.

Два Синдбади

Вже сама зустріч двох героїв із одним ім’ям — прийом, який показує: дві долі могли бути схожі. Носій бідний, а мореплавець багатий, але ще недавно багатий розтринькав усе й змушений був почати з нуля. Розповідь нагадує бідному, що багатство не завжди давалося легко. А ще вона нагадує багатому, що колись він міг стояти на місці носія. Тому й ставлення Синдбада до гостя — як до брата, а не як до слуги.

Доля й наполегливість

У казці кілька разів звучить думка про долю: людина не може її обминути. Але герой не сидить склавши руки. Він хапається за ночви, повзе по острову на колінах, шукає воду й плоди, розмовляє з незнайомцем. Доля допомагає тому, хто сам рухається. Головна думка казки: потрібні не покора й не відчай, а діяльна витримка.

Острів-рибина

Це найвідоміший епізод першої подорожі. Незнайомий берег виявляється чудовиськом, а звична поведінка (розпалити багаття) призводить до біди. Образ показує, що море таїть небезпеки, які не видно на око. Для 5 класу це також приклад гіперболи й мандрівного мотиву у казках.

Вдячність і чесність

Синдбад не забуває тих, хто його врятував. Він розповідає цареві правду, доводить капітанові, що товари його, але нікого не звинувачує. Найкращі товари дарує цареві, а носієві дає сто золотих. Так оповідь підкреслює: добро повертається, а багатство, що дісталося чесно, треба вміти розділити.

Чим повніший текст відрізняється від шкільного

Ми порівняли український текст із повним англійським перекладом Бертона (з арабського). Основа збігається, але в повному тексті є кілька епізодів, яких у шкільному немає або вони скорочені:

• пояснення, навіщо конюхи прив’язують на березі кобил: на їхній запах із моря виходять морські жеребці, і від цього народжуються безцінні лошата;
• капітан спершу не вірить Синдбадові й навіть вважає, що той видає себе за власника чужого вантажу, поки Синдбад не нагадує йому деталі їхньої спільної подорожі;
• розповідь у збірці веде Шахразада, а Синдбад-мореплавець розповідає свою історію вечір за вечором, сім разів.

Тож якщо вчитель дав інший текст, не дивуйся різницям: переклади і скорочення бувають різні.

Народні мотиви

У казці є характерні для фольклору мотиви: втрата й повернення багатства, чудесний рятунок, добрий помічник у чужому краї, дива далеких країв, упізнавання героя. Їх легко знайти й порівняти з казками інших народів із цього розділу програми.

Що сказати на уроці

Це арабська казка з «Тисячі й однієї ночі» про бідного носія Синдбада і багатого мореплавця, що розповідає про свою першу подорож. Вона вчить, що з бідності й невдач можна піднятися, якщо не втрачати витримки, бути чесним і вдячним тим, хто допоміг.