Про княгиню Ольгу

Про цю сторінку. Розбір написано за шкільним уривком на УкрЛібі (переказ Віктора Близнеця) і за повним текстом літопису під 955 роком. Тексти в підручниках трохи різняться, тому цитуй за підручником свого класу.

Стислий переказ

У 955 році княгиня Ольга поплила до грецької землі, де тоді правив цар Костянтин. Він побачив, що Ольга красива й розумна, і захотів узяти її за дружину.

Ольга зрозуміла його намір і відповіла, що вона язичниця, тож їй треба охреститися. Але хай це зробить сам цар, інакше вона не хреститиметься. Цар із патріархом охрестили її. Після хрещення Ольга раділа тілом і душею.

Тоді цар знову сказав, що хоче одружитися з нею. Але Ольга нагадала: він сам охрестив її й назвав дочкою, а за християнським законом одружуватися з дочкою не можна. Цар засміявся й визнав, що вона його перехитрила.

Повернувшись додому, Ольга радила сину Святославу прийняти хрещення. Він не слухав, бо боявся, що воїни його засміють. Але Святослав нікому не заборонив хреститися. Ольга любила сина й молилася за нього.

Докладний переказ за епізодами

1. Поїздка. 955 року Ольга попливла до Царгорода. Царем у ньому був Костянтин.

2. Намір царя. Цар побачив, що київська княгиня красива й розумна. Він захотів, щоб вона залишилась і стала його дружиною.

3. Умова Ольги. Ольга зрозуміла намір царя. Вона сказала, що вона язичниця й має охреститися. Але зробити це має сам цар, інакше вона не хреститиметься. Так вона виграла час.

4. Хрещення. Її охрестили цар з патріархом. У шкільному тексті сказано, що Ольга раділа тілом і душею. У повному тексті літопису додано, що при хрещенні її назвали Оленою, а патріарх благословив її й навчив, як жити за християнським законом.

5. Друга спроба царя. Після хрещення цар знову сказав, що хоче одружитися. Ольга відповіла, що це неможливо: цар сам охрестив її й назвав дочкою.

6. Жарт. Цар засміявся й визнав, що вона його перехитрила. У повному тексті він дав їй багато подарунків і відпустив, назвавши дочкою.

7. Син. Повернувшись у Київ, Ольга радила Святославу охреститись. Він відповів, що воїни його не зрозуміють і насміхатимуться. Але нікому не заборонив приймати хрещення. Ольга любила сина й молилася за нього.

Аналіз твору

Про що оповідь. Оповідь показує, як розумна жінка може вирішити складну ситуацію без війни. Ольга не відкидає пропозиції царя, а повертає її так, що зрештою він сам пов’язує себе хрещенням і не може наполягати на шлюбі.

Хитрість Ольги. Спершу вона ставить умову: хай мене охрестить цар. Потім, після хрещення, використовує те, що він став хрещеним батьком. Усе спирається на закони й звичаї, які цар поважає. Тому він і сміється, а не гнівається.

Літопис і оповідь. Літопис — це книга, у якій записували події по роках. «Повість минулих літ» складена в Києві; її автором традиційно називають Нестора. Тут історія про Ольгу подана коротко, але в неї є дотепний поворот, схожий на казкову розв’язку.

Святослав. Оповідь про його відмову додає нотку суму: мати хоче добра, а син не слухає. Але Святослав не примушує інших: він нікому не заборонив хреститися. Це говорить про терпимість до чужого вибору.

Чого немає в шкільному тексті. Літопис розповідає про Ольгу й інше, значно суворіше: як вона помстилася деревлянам за смерть чоловіка. Це окрема й більш жорстока історія, у шкільний уривок вона не потрапила. Читаючи літопис, пам’ятай, що в ньому одна й та сама людина показана по-різному, залежно від епізоду.

Мова. Короткі речення, спокійна розповідь. Просвітившись — у літописі образ хрещення як світла. Патріарх — головний священник грецької церкви. Язичниця — та, що ще вірить у давніх богів, а не в християнського Бога.

Головна думка. Розум і дотепність дозволяють розв’язати спір без насильства. Віра ж приходить добровільно: мати може радити, але син вирішує сам.