Пані Метелиця

Про цю сторінку. Розбір написано за українським перекладом Сидора Сакидона з бібліотеки УкрЛіб. Цитати наведено лише короткі, з цього перекладу. Казка невелика — читається за кілька хвилин, тож прочитай її повністю: переказ не замінить інтонації оповіді й приспіву півня.

Стислий переказ

Жила собі вдова з двома доньками. Падчірка була гарна й роботяща, а рідна донька — лінива й гидка. Мачуха любила рідну доньку більше, а падчірка мусила робити всю хатню роботу й щодня сиділа біля криниці та пряла.

Одного разу шпулька з пряжею впала в криницю. Мачуха звеліла дівчині самій дістати її. З розпачу падчірка стрибнула в криницю й опритомніла на чудовій луці. По дорозі вона допомогла хлібові, що згорів би в печі, й обтрусила яблуню. Потім вона потрапила в хатину до пані Метелиці, що мала великі зуби. Метелиця попросила стелити постіль так старанно, щоб летіло пір’я, бо тоді на землі йде сніг.

Дівчина працювала, але засумувала за домом. Метелиця з вдячністю відпустила її, провела до воріт, і на падчірку линув золотий дощ. Вдома мачуха й сестра побачили золото й захотіли того ж для рідної доньки. Але ледача сестра не допомогла ні хлібові, ні яблуні й швидко розлінувалася в Метелиці. Її нагородили смолою, і вона лишилася брудною на все життя.

Докладний переказ за частинами

Частина 1. Падчірка біля криниці

Вдова любить свою рідну доньку, хоч та гидка й лінива. Падчірка в домі як попелюшка. Вона щодня пряде біля криниці, аж поки нитка не поріже їй пальці до крові. Одного разу кров заливає шпульку, дівчина хоче її вимити, але шпулька вислизає й падає в криницю. Мачуха сварить падчірку й каже, що та сама має її дістати.

Частина 2. Чарівна лука

Дівчина стрибає в криницю й непритомніє. Опритомнівши, вона бачить, що лежить на луці, де сяє сонце й цвітуть тисячі квітів. Вона йде лукою й бачить піч, повну хліба. Хліб просить витягти його, бо давно спікся. Дівчина робить це лопатою й іде далі. Потім вона зустрічає яблуню: яблука достигли й просяться бути обтрусеними. Дівчина обтрушує всі яблука й складає їх у купу.

Частина 3. У пані Метелиці

Нарешті вона підходить до хатини, де у віконце визирає стара баба з великими зубами. Дівчина хоче втекти, але стара ласкаво каже їй не боятися й лишитися в неї. Вона просить добре стелити постіль і збивати подушки, щоб літало пір’я, і розкриває своє ім’я — пані Метелиця. Дівчина охоче береться до роботи й живе добре: ніколи не чує лихого слова, їсть смажене й пряжене.

Згодом вона засмутилася й зрозуміла, що тужить за домівкою. Хоча в Метелиці їй було в тисячу разів краще, вона просить відпустити її. Пані Метелиця каже, що їй подобається ця туга, і за вірну службу сама виводить дівчину нагору.

Частина 4. Золотий дощ

Метелиця веде її до великої брами. Тільки-но дівчина ступає на поріг, на неї падає золотий дощ, і все золото пристає до неї. Метелиця каже, що це нагорода за старанність, і віддає шпульку. Брама зачиняється, а дівчина опиняється біля своєї хати. Півень на цямрині співає, що іде дівчина, вкрита золотом.

Частина 5. Ледача сестра

Мачуха й сестра, побачивши золото, радіють. Дізнавшись, звідки воно, мачуха хоче такого щастя і для своєї доньки. Ледача сестра сідає прясти біля криниці, колить собі палець терном, щоб шпулька була в крові, й кидає шпульку в криницю, а потім стрибає сама.

Вона потрапляє на ту саму луку. Коли хліб просить допомоги, вона відмовляє, бо не хоче бруднитися. Коли просить яблуня, вона не хоче, щоб яблука падали їй на голову. Метелиці вона не боїться, бо вже чула про її зуби. Першого дня ледача старається, бо думає про золото, а на другий і третій дні лінується: навіть уставати вранці вона не хоче, а постелі й подушки вона не поправляє. Метелиці це набридає, і вона відпускає ледащицю.

Частина 6. Смола

Дівчина радіє, гадаючи, що на неї линутиме золотий дощ. Але Метелиця виводить її до брами, і на неї перекидається казан смоли. Вона вертається додому брудна, а півень співає, що ця ледащиця буде брудною довіку. Смола так пристала, що не відмивалася, скільки дівчина жила на світі.

Аналіз твору

Про що казка

Це казка про те, що люди оцінюються за вчинками. Падчірка не просто добра від природи: вона допомагає хлібові й яблуні, не відкладаючи й не чекаючи нагороди. У Метелиці вона працює щиро й добре, а не лише за золото. Її сестра йде тим самим шляхом, але думає лише про вигоду: допомогти хлібові їй не хочеться, а працювати в Метелиці — лише поки є надія на нагороду. Тому казка закінчується справедливо: кожен отримує те, на що заслужив.

Падчірка та її сестра

Казка протиставляє двох дівчат. Падчірка має те, чого не має сестра: співчуття до всіх, навіть до хліба й яблуні, щирість і вміння працювати. Сестра ж ледача, гордовита й розрахункова. Навіть її відмови звучать дрібно: не хоче бруднитися біля хліба й боїться, що яблуко впаде на голову. Така проста різниця й показує, чому одна отримує золото, а друга — смолу.

Пані Метелиця

На вигляд пані Метелиця лякає: у неї великі зуби, і дівчина першою хоче втекти. Проте вона виявляється справедливою господинею. Вона вимоглива, але лагідна, не обманює, а дає завдання й чесно платить. Вона «повелителька снігу»: коли збиває подушки, на землі йде сніг. За давніми німецькими віруваннями, образ пані Метелиці походить від старої богині зими (за Вікіпедією). Тому казка не лише повчальна, а й пояснює, звідки береться сніг.

Чарівна країна

Криниця в казці — вхід у інший світ. Там усе живе: хліб розмовляє, яблуня просить про допомогу. Цей світ перевіряє героїню. Піч, яблуня й хатина — три випробування, і дівчина має пройти їх по черзі.

Оригінал і переклад

Казка записана братами Ґрімм і вперше надрукована 1812 року під німецькою назвою «Frau Holle». У ранніх виданнях були деякі відмінності (зокрема, героїні були рідними сестрами, а завдання — носити воду), а відома нині версія склалася пізніше. В Україні казку перекладали різні перекладачі; в УкрЛібі її подано в перекладі Сидора Сакидона. У різних перекладах відрізняється навіть назва: «Пані Метелиця», «Баба Зима», «Фрау Голле» (за Вікіпедією).

Чи можна обійтися переказом

Ні: казка дуже коротка, і її краще прочитати повністю. Переказ допоможе пригадати сюжет, вивчити характеристики героїв і підготуватися до тесту, але справжня інтонація — зачин, приспів півня, діалоги хліба й яблуні — є лише в тексті.