Ой Морозе, Морозенку

Про що ця пісня

Пісня починається з оплакування: «Ой Морозе, Морозенку, ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!» Потім переходить від усієї країни до однієї жінки: «Ой не так вся Україна, як рідная мати, заплакала Морозиха, стоя біля хати». Козаки кличуть її з собою напитися меду-вина, а вона відповідає, що мед-вино їй «не п’ється»: десь її син б’ється з ворогами.

Далі виступає військо, а попереду їде Морозенко на сивому коні. У бою козаки гинуть, а ворогів утричі більше. Морозенка ворог мучить: серце виймають живцем. Пісня закінчується образом Савур-могили, на яку його ставлять, кажучи: «Дивись тепер, Морозенку, на свою Вкраїну!»

Пісня коротка, і в ній немає жодної дати, жодного імені, крім самого Морозенка та його матері. Це не хроніка, а пам’ять про героя, який став узагальненим образом козака, готового загинути за країну.

Розбір строфа за строфою

Пісню друкують у двох редакціях. Спершу розібрано першу, де десять катренів, а наприкінці показано, чим відрізняється друга, підручникова.

Перший катрен: зачин. «Ой Морозе, Морозенку, / Ой да ти славний козаче! / За тобою, Морозенку, / Вся Вкраїна плаче!» Пісня звертається до героя на «ти», як плакальниця. Хвала й жаль злиті в одному вигуку: «славний козаче», за яким плаче «вся Вкраїна». Два останні рядки повторюються, ніби відлунює хор.

Другий катрен: мати. «Ой не так вся Україна, / Як рідная мати, / Заплакала Морозиха, / Стоя біля хати.» Пісня порівнює: плач усієї країни не такий, як плач матері. Мати не названа ім’ям: вона просто Морозиха, мати Морозенка.

Третій і четвертий катрени: мед-вино. Козаки кличуть її: «Ой не плач же, Морозихо, / Не плач, не журися, / Ходім з нами, козаками, / Мед-вина напийся!» Вона відповідає: «Чогось мені, козаченьки, / Мед-вино не п’ється: / Десь-то син мій, Морозенко, / З татарами б’ється!» Тут передчуття: мед-вино, яке має втішити, не втішає. Вона ще нічого не знає, але серце підказує.

П’ятий катрен: військо. «Із-за гори, із-за кручі / Горде військо виступає, / Попереду Морозенко / Сивим конем грає.» Це єдине місце в цій редакції, де Морозенка показано живим і діючим: попереду, на сивому коні, сильним.

Шостий катрен: бій. «Бились зранку козаченьки / До ночі глухої. / Козаків лягло чимало, / А татар – утроє.» Бій триває з ранку до ночі, і ворогів утричі більше: така антитеза підкреслює нерівність сил.

Сьомий катрен: вірність. «Ні один козак не здався / Живим у неволю; / Полягли всі, не вернуться / Ні один додому.» Жоден не здається: це найвища похвала козакам у пісні.

Восьмий і дев’ятий катрени: Морозенко. «Не вернувся й Морозенко, / Голова завзята — / Замучили молодого / Вороги прокляті!» Далі сказано стримано, без описів: «Вони ж його не стріляли / І на чверті не рубали, / Тільки з його, молодого, / Живцем серце взяли.» Жорстокість названо, але деталі пропущено, і від цього стає ще тяжче.

Десятий катрен: Савур-могила. «Взяли його, поставили / На Савур-могилу: / «Дивись тепер, Морозенку, / На свою Вкраїну!»» Хто це каже, пісня не пояснює. Можна прочитати як глум ворогів, а можна як останній погляд героя на країну, за яку він поліг.

Друга, підручникова редакція. Вона коротша й відрізняється в деталях: Морозиха плаче, «ідучи на місто»; козаки кличуть її «ходімо з нами, з нами, козаками, та меду-вина напийся»; у бою Морозенка обступають «ляхи і турки»; його порівняно з маком, що розпускається («Як мак, розпускався»), і він потрапляє «в неволю»; його ведуть на Савур-могилу, виймають живцем серце й кидають у воду: «Тепер дивись, Морозенку, на свою ти вроду!»; потім виносять на Савур-могилу зі словами «Тепер дивись ти, Морозенку, на свою та Україну!» Пісня закінчується тим, з чого й почалася: «Прощай, прощай ти, Морозенку, ти славний козаче, ой за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче». Отже, композиція кільцева.

Аналіз твору

Жанр: історична пісня. Історичні пісні розповідають про події й героїв національної історії й діляться на строфи (на відміну від дум, які поділяються на тиради). Ця пісня належить до групи пісень про боротьбу проти національного гніту. Вона ліро-епічна: у ній є подія (бій і загибель) і сильне почуття (жаль).

Морозенко: кого має на увазі пісня. Підручник каже, що дослідники припускають, ніби прототипом героя міг бути або Станіслав Морозенко (Морозовицький), або козацький старшина Нестор Морозенко. Довідкові джерела вважають, що це одна людина — Станіслав-Нестор Морозенко (Мрозовицький), корсунський полковник часів Хмельниччини, який загинув під Збаражем 1649 року. Але сама пісня жодних таких подробиць не дає: у ній немає ні Збаража, ні року, ні Хмельницького. Тому Морозенко тут не портрет полковника, а узагальнений образ героя.

Пісня не хроніка. Ворогів у різних редакціях названо по-різному: то «з татарами б’ється», то «із турчином б’ється», то «ляхи і турки». Савур-могила (за підручником, височина у східній частині Донецької області, одна з найвищих точок Донецького кряжу) не збігається з місцем, де, за довідниками, загинув прототип. Це не помилка, а особливість жанру: пісня зберігає головне — героїчну смерть, а не деталі.

Мати. Найсильніший образ у пісні — Морозиха. Спершу вона порівнюється з усією Україною («Ой не так вся Україна, як рідная мати»), потім говорить сама: «Чогось мені, козаченьки, мед-вино не п’ється». Вона не називає причини. У пісні це передчуття, яке точніше за будь-яке знання. Мед-вино — символ застілля й втіхи, і саме його вона відкидає.

Повтори. У першій редакції кожні два останні рядки катрена повторюються. Так пісня співається: слухач ніби чує хор, який підхоплює. Повтор вирізняє й найважливіше: «вся Вкраїна плаче» і «живцем серце взяли» лунають по двічі.

Стриманість у жорстокому. Про муки Морозенка пісня говорить майже шепотом: «Вони ж його не стріляли і на чверті не рубали, тільки з його, молодого, живцем серце взяли». Нема ні кривавих подробиць, ні довгих проклять (лише коротке «вороги прокляті»); вистачає самого факту. Так народна пам’ять зберігає біль, не роблячи його видовищем.

Фінал. Слова на Савур-могилі можна прочитати двояко. Як глум ворога (мовляв, ось твоя Україна), а можна як нагадування, за що герой боровся. Пісня цього не каже, і саме така недомовленість дозволяє їй звучати століттями.

Головна думка. Козак, який не зрадив своїх і поліг за Україну, залишається в пам’яті народу, а його загибель оплакує вся країна, найглибше — мати.