Мауглі

Про цю сторінку. У школі за програмою читають «Мауглі» без переліку конкретних історій, тож вчитель сам вирішує, які з них задати. Тут розібрано всі вісім оповідань з перекладу Всеволода Прокопчука: це близько 55 тисяч слів, і за один вечір їх не прочитаєш. Якщо в класі читали лише перші три («Брати Мауглі», «Полювання Каа», «Тигр! Тигр!»), у переказі шукай їх у першому, другому й четвертому розділах.

Стислий переказ

У вечір на Сіонійських горах до вовчої печери приходить тигр Шер-Хан і вимагає Людське дитинча, яке саме прибилося до вовченят. Мати Вовчиця відповідає, що дитинча її, і називає хлопчика Мауглі-Жабеням. Вовча Зграя на Раді не хоче приймати людину, але Балу, бурий ведмідь-учитель, і Багіра, чорна пантера, заступаються за хлопчика, і той стає членом Зграї.

Мауглі росте серед вовків: Батько Вовк навчає його слухати Джунглі, Балу — Закону, Багіра — лазити по деревах і не втрачати самовладання. Одного разу його викрадають мавпи, Бандар-Логи, але Балу, Багіра й старий пітон Каа рятують хлопчика. Під час страшної посухи слон Хаті розповідає легенду про те, як у Джунглі прийшов Страх.

Коли Акела слабшає, Шер-Хан підбурює молодих вовків і вимагає віддати Людське дитинча. Мауглі приносить на Раду Червону Квітку — вогонь — і б’є нею тигра. Зграя проганяє його як Людину, і він іде до села, де його приймає Мессуа. Тут Мауглі вбиває Шер-Хана, завівши на нього буйволів, але односельці називають його чаклуном і проганяють.

Через якийсь час Мауглі рятує Мессуа від людської розправи й напускає на село Джунглі, а пізніше допомагає Зграї перемогти рудих собак, і в цій битві гине Акела. Через рік Мауглі, якому майже сімнадцять, відчуває незрозумілий смуток і тягу до людей. Балу, Каа й Багіра самі кажуть, що йому час іти, і прощаються з ним піснею.

Докладний переказ за оповіданнями

1. Брати Мауглі

Вечір, Батько Вовк прокидається, у печері Мати Вовчиця з чотирма вовченятами. Зазирає шакал Табакі й розповідає, що Шер-Хан змінив місце ловів і полює на Людину. Невдовзі до печери прибивається голе смагляве дитинча й сміється Батькові Вовку в обличчя. Батько Вовк переносить його в пащі, не залишивши жодної подряпини, а Мати Вовчиця вирішує залишити.

Шер-Хан намагається просунутися в печеру, але вхід завузький. Мати Вовчиця, яку звати Ракшею (Сатаною), лютує: хлопчик її, і його не вб’ють. Тигр відступає, пригрозивши, що ще повернеться. Далі Батько Вовк веде хлопчика на Племінну Раду на Скелі Ради, де Акела, Самотній Вовк, закликає вовків уважно роздивитися кожне вовченя. За Мауглі заступаються ведмідь Балу й пантера Багіра, яка пропонує викуп — жирного бика, забитого за півмилі.

Минає десять-одинадцять років. Мауглі живе в Зграї, виймає колючки з вовчих лап, вчиться в Балу й Багіри, ходить на лови. Багіра розповідає йому, що народилася в клітці в князівському палаці й бачила людей, тому розуміє: Мауглі тут не всі люблять. Вона радить здобути Червону Квітку, і хлопчик іде в село, де вихоплює в селянського хлопчика горщик із жаром.

Акела схибив на полюванні, і молоді вовки скликають Раду, де Шер-Хан вимагає віддати Мауглі. Вовки гарчать: «Він — Людина!» Тоді Мауглі виходить із палаючою гілкою й б’є нею тигра. Він заявляє, що не вбиватиме вовків, але й залишатися не може. Хлопчик уперше плаче й дізнається від Багіри, що це людські сльози. Він прощається з Матір’ю Вовчицею й іде до людей.

2. Полювання Каа

Це історія з часів, коли Мауглі ще навчався в Балу. Ведмідь вчить його Закону, Мисливського Вірша, Владичних Слів. Одного разу Балу б’є учня, і той, ображений, ненадовго втікає: мавпи Бандар-Логи його пожаліли, пригостили горіхами й пообіцяли зробити своїм Ватажком. Балу й Багіра пояснюють, що Мавпяче Плем’я заборонене: у нього немає ні Закону, ні пам’яті, ні вождя. Але мавпи самі стежать за Мауглі й того ж дня, коли він засинає між друзями, викрадають його.

Мавпи викрадають Мауглі й несуть його деревами до Холодних Печер, давнього покинутого міста. Шуліка Чіль чує його «Запам’ятай мій слід!». Тим часом Балу з Багірою, не знаючи, куди бігти, вирішують просити допомоги в кам’яного пітона Каа, якого бояться всі мавпи; там їх знаходить Чіль і повідомляє, що хлопчика понесли в Холодні Печери. У місті Багіра б’ється з мавпами, Балу їй допомагає, а Каа розбиває стіну павільйону, де Мауглі потрапив у пастку. Потім Каа виконує Танець Голоду, від якого зачаровуються мавпи, а також Балу з Багірою. Мауглі, на якого танець не діє, відтягує друзів і каже: це ж просто старий Каа виписує кола в поросі.

Дорогою додому Багіра карає Мауглі за непослух, і той визнає, що вчинив негарно. Закон Джунглів такий: коли винного покарано, про провину забувають.

3. Як страх прийшов

Настає страшна посуха. Хаті, дикий слон, оголошує Водяне Перемир’я: під час нього біля води нікого вбивати не можна. До Скелі Миру приходять і хижаки, і травоїдні. Мауглі худий, але спокійний, бо Багіра навчила його не втрачати самовладання.

Шер-Хан з’являється біля води й хвалиться, що убив людину. Хаті виганяє його й каже, що річка існує, щоб пити з неї, а не забруднювати її. Мауглі питає, чому тигр має «право» на людину, і Хаті розповідає давню легенду. Першим суддею над Джунглями був Перший із Тигрів, який убив оленя й тим самим приніс у світ Смерть. Тоді Тха, Перший із Слонів, запровадив Страх — Безволосого в печері, від якого втік навіть Перший із Тигрів, — і за це дозволив тигрові одну ніч на рік не боятися Людини. Тієї ночі Перший із Тигрів убив Людину, і Тха сказав: «Ти навчив Людину вбивати». З того дня Людина стала небезпечною для всіх Джунглів.

4. Тигр! Тигр!

Після вигнання з Вовчої Зграї Мауглі біжить двадцять миль до людського села. Жрець і селяни приймають його, а жінка Мессуа, в якої тигр колись украв сина Нату, залишає його в себе. Хлопчик вчиться людської мови, носить одяг, знайомиться з грошима, але заплутується в людських звичаях. Його призначають пасти буйволів. Вечорами під великою смоквою він слухає небилиці мисливця Бульдео.

Сірий Брат повідомляє, що Шер-Хан повернувся й підстерігає Мауглі коло сільських воріт. Мауглі разом з Акелою й Сірим Братом розділяють череду буйволів і заганяють биків та корів у яр, де лежав Шер-Хан. Тигр гине під копитами. Мауглі здирає шкуру. Бульдео намагається забрати її, та Акела валить його на землю, і Мауглі відпускає старого. У селі його проганяють камінням і криками «Чаклун!». Лише Мессуа радить йому тікати, а Мауглі відповідає, що за її сина віддячено, і йде.

На Скелі Ради він розстеляє шкуру Шер-Хана, співає пісню й проголошує, що віднині полюватиме в Джунглях сам. Зграя без Ватажка просить Акелу керувати знову, але Багіра каже: ви хотіли свободи, і вона з вами.

5. Нашестя Джунглів

Мауглі розповідає друзям про життя серед людей. Акела попереджає, що люди з рушницями йдуть по їхніх слідах. По їхніх слідах іде Бульдео з вуглярами, але вовки й Багіра співають у Джунглях, і люди з переляку лізуть на дерева. Тим часом Мауглі біжить у село й рятує Мессуа та її чоловіка від розправи, а потім Багіра, лежачи на ліжку, лякає натовп.

Мауглі просить слона Хаті «напустити Джунглі» на село, як колись на поля Буртпора. Звірі витоптують поля, слони руйнують мачани й хати. Люди не витримують і залишають село, а на тому місці пізніше виростають Джунглі.

6. Княжий анкас

Мауглі гостює в Каа, який поміняв шкіру. Каа розповідає про Білого Клобука, білу кобру, що охороняє царський скарб у Холодних Печерах. Під землею Мауглі бачить купи золота, самоцвітів, зброї. Із усього він бере лише анкас — палицю з гачком для слонів, прикрашену рубіном і бірюзою, — і бачить на підлозі людські черепи. Кобра хоче його вбити, але Мауглі прикріплює її анкасом до підлоги й показує, що її отруйні зуби зламані. Вона пророкує, що анкас — це смерть.

Багіра пояснює, що анкас роблять, щоб колоти слонів «Законом Людини». Мауглі викидає його в Джунглях, але анкас підбирає людина. По її слідах Мауглі й Багіра знаходять шість мертвих: люди повбивали одне одного за скарб. Мауглі повертає анкас кобрі й просить завести молодшого сторожа.

7. Руді собаки

Минає кілька років. Помирають Батько Вовк і Мати Вовчиця, старіють Балу й Акела. Вовчою Зграєю править Фао. Одного вечора вовк-відступник Вонтола приходить із закривавленим боком і розповідає, що руді собаки, дхолі з Декана, вбили його родину. Мауглі обіцяє, що його ніж буде зубом Зграї.

Каа показує Мауглі Бджоляну Скелю, де живе Маленьке Плем’я Скель — дикі бджоли. Мауглі натирається диким часником, виманює двісті дхолів на скелі, дражнить їх, відрізає вожакові хвіст і стрибає в Вайнгунгу, а за ним вирують розлючені бджоли. Дхолі гинуть у воді й на березі, решту добивають вовки. Акела вмирає на купі убитих ворогів, а Мауглі сидить поруч до ранку.

8. Весняний гін

Мауглі майже сімнадцять. Настає Пора Нових Пісень, і всі звірі стають розсіяними й дратівливими. Мауглі відчуває незрозумілий смуток, не може заспокоїтися й тікає до північних боліт. Побачивши вогник, він приходить у людське село, де застає Мессуа, яка постаріла й має маленького сина. Вона зустрічає його як сина й каже, що двері завжди відчинені.

Сірий Брат і інші друзі йдуть за ним. Скликають Раду, але там чекають лише четверо братів, сліпий Балу й Каа. Мауглі розпитує, чому йому так важко. Балу відповідає, що він тепер Повелитель Джунглів, але змінює свій шлях, а Каа додає, що Людина кінець кінцем повертається до Людини. Багіра приносить убитого бика: усі борги сплачено. Мауглі ридає на грудях Балу, а Джунглі проводжають його Прощальною піснею.

Аналіз твору

Про що цикл

Це історія про дорослішання й вибір. Мауглі — хлопчик, який ніколи не належав до одного світу. У Джунглях його називають Людським дитинчам, а в селі — вовчим вихованцем. Він не просто бореться з Шер-Ханом і рятує друзів: він шукає своє місце. У цьому й зміст пісні, яку Мауглі співає на шкурі тигра: «Два Мауглі в мені».

Головна ідея така: Закон і дружба сильніші за силу. Мауглі виживає не тому, що найдужчий, а тому, що вчиться Закону, довіряє друзям і не забуває про борги. Але автор не пробачає й людям: вони показані як жорстокі, забобонні й готові вбити за скарб. Тому Мауглі повертається до людей без ілюзій.

Образ Мауглі

Мауглі змінюється впродовж усього циклу. Спершу він — безтурботний хлопчик, який не думає про небезпеку й не вірить, що Шер-Хан його ворог. Потім він дізнається, що значить бути Людиною: Багіра пояснює, що вовки ненавидять його, бо він не боїться їхніх поглядів, розумний і добрий, а ще — Людина. Хлопчик не втікає від цього, а береться за Червону Квітку.

Для Мауглі важливі справедливість і слово. Він мститься Шер-Хану, але не вбиває без потреби: у Холодних Печерах він відпускає білу кобру, а напускаючи Джунглі на село, каже, що не хоче, щоб кістки людей валялися на їхній чистій землі. Він готовий бути й вовком, і людиною, але в оповіданні про рудих собак чітко вирішує: у душі він вовк. Пізніше й це розв’язується: дорослішаючи, Мауглі розуміє, що йому доведеться стати Людиною.

Закон Джунглів

Закон тут — не просто набір заборон. Це спосіб жити в одній громаді: вбивати лише для їжі, не чіпати Людину, піклуватися про слабких, не вбивати біля водопою під час Перемир’я. Балу вчить: Закон — як ліана, що обвиває кожного. Навіть Шер-Хан змушений піти від води, коли Хаті нагадує: річка існує, щоб пити з неї, а не забруднювати.

Автор показує, що Закон не завжди зручний. Зграя проганяє Мауглі, бо він Людина, хоча сам дотримувався Закону. А Багіра відповідає вовкам, що вони самі прагнули такої свободи й тепер мусять її «їсти». Тобто свобода без Закону — це не радість, а розгубленість.

Наставники: Балу, Багіра, Каа

Три вчителі показують різні сторони досвіду. Балу — вчитель Закону: суворий, але любить Мауглі й вірить, що краще синці від учителя, ніж лихо від неуцтва. Багіра знає людей, бо народилася серед людей і виросла в клітці, і вчить Мауглі стриманості: не втрачати самовладання й не поспішати. Каа — хитрий і рідкісно говорить прямо, але в потрібну мить розбиває стіну й підказує план проти рудих собак. Їхні Прощальні пісні наприкінці — нагадування, що наставники не відпускають учня, а відводять до дороги.

Шер-Хан і Бульдео

Шер-Хан — головний ворог, але він не такий могутній, як здається. Він вбиває людей «для втіхи» й підлещується до молодих вовків, щоб відібрати владу в Акели. Коли Хаті виганяє його від води, він мовчки йде геть. Нарешті Мауглі перемагає його не силою, а розумом: заводить буйволів у яр.

Бульдео — людська «версія» Шер-Хана: теж хвалькуватий і боягузливий. Він вигадує історії про чаклунство й перевертнів, а коли треба діяти, ховається на дереві. Так автор показує, що справжній ворог Мауглі — не лише хижак, а й страх та забобони.

Людина й природа

Легенда «Як страх прийшов» пояснює, що Людина здатна на зло, бо її навчили вбивати. Образи анкаса, скарбу й села показують, як золото й жорстокість перетворюють людей на загрозу собі й світу. Мауглі ж демонструє іншу людину: сильну, але здатну зупинитися. Це добре видно в оповіданні «Нашестя Джунглів», де він вирішує не вбивати, а змусити людей піти.

Оригінал і переклад

Цикл про Мауглі складається з оповідань «Книги джунглів» (1894) і «Другої книги джунглів» (1895) англійського письменника Редьярда Кіплінга. Український текст, за яким написано цей розбір, перекладено Всеволодом Прокопчуком, а віршовані епіграфи — Л. Солоньком. Тому імена, вітання й навіть прізвиська героїв можуть відрізнятися в інших виданнях. Це гарна ілюстрація до теорії літератури: оригінал і переклад — не те саме, і читач бачить текст очима перекладача.