Календарно-обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жниварські)

Про що ці пісні

Календарно-обрядові пісні — це пісні, які співали в певні дні року й під час певних робіт. Їх не складав один автор: вони передавалися від покоління до покоління, змінювалися й дійшли до нас у різних записах. Підручник ділить їх на три цикли за порами року.

У літньому циклі — русальні, купальські й жниварські пісні. Русальні співали під час Зелених свят (Трійці), коли, за давніми віруваннями, з’являються русалки, які можуть залоскотати перехожого. Купальські пов’язані зі святом Івана Купайла: вінки, вогнище, стрибання через вогонь. Жниварські супроводжували жнива й ділилися за етапами роботи — зажинкові, жнивні й обжинкові.

У зимовому циклі — колядки й щедрівки. Колядки в основному величальні: колядники славлять господаря й бажають достатку; щедрівки — вірші-побажання. До зимового циклу належить і засівна пісня, яку співають у перший день Нового року.

У весняному циклі — веснянки, гаївки й гагілки. Це пісні, з якими зустрічали весну: спершу проводжали зиму, потім закликали весну. Веснянки супроводжували обрядові танці («Подоляночка», «Перепілочка», «Мак», «Кривий танець»).

Розбір за циклами

Літній цикл: русальні пісні. Три русальні пісні виглядають як маленькі сценки. У першій — «У ржі, на межі, на кривій березі» — русалка сидить у житі й просить у дівчат сорочки: «Хоча худенькую, да аби біленькую, Хоч не біленькую, да тоненькую!» Прохання русалки поступово стає скромнішим: вона готова взяти хоч не білу сорочку, аби тонку. У другій — «Ой біжить, біжить мала дівчина» — русалка загадує три загадки: що росте без кореня, що біжить без повода, що цвіте без цвіту. Відповіді — камінь, вода, папороть. Русалка обіцяє: відгадаєш — до батька пустить, не відгадаєш — до себе візьме. Панночка загадок не відгадала: «Панночка загадочок не вгадала - Русалочка панночку залоскотала». Тут хороша анафора в загадках: «А що біжить без повода, А що цвіте да без цвіту?» Третя — «Проведу я русалочки до бору» — проводи. Люди просять русалок піти: «Бо наше житечко в колосочку, А наші дівочки у віночку». Тобто рідні хочуть зберегти урожай і дівчат.

Літній цикл: купальські пісні. «Купайло, Купайло!» — діалог із символом свята: «Де ти зимувало?» — «Зимувало в лісі…» Далі відповідь перелічує прості картини: стріха, пір’ячко, зілля. «Заплету віночок» — ліричне прохання про долю: віночок, який пускають на воду, повинен допливти до милого. Епітети: шовковий віночок, «биструю воду». «Ой вінку мій, вінку» — розповідь про віночок, який дівчина плела «вчора до вечора» й повісила «на злотім кілочку», але «матінка взяла, миленькому дала». Пісня ніжна й трохи жартівлива, а її ритм рівний: усі сім рядків по 12 складів (6+6).

Літній цикл: жниварські пісні. «Маяло житечко, маяло» — радість жнив: жито маяло в полі, «а тепер не буде маяти, А буде в стодолі лежати». Віночок у цій пісні оживає: «Котився віночок по полю. Просився у женчиків додому». У пісні «Там у полі криниченька» жнива змальовані як свято: женці «добрії», дівчата «косаті», хлопці «вусаті», молодиці «білолиці». Це художня картина, де в кожного є своє місце.

Зимовий цикл: колядки й засівна. «Ой хто, хто Миколая любить» — пісня з проханням до святого Миколая: у ній, крім особистих побажань, звучить прохання за «змучену, бідну» Україну. «Добрий вечір тобі, пане господарю» побудована на рефрені: «Ой радуйся, земле, Син Божий народився». Колядники повідомляють господареві про три свята — Різдво, Василя й Водохреще — і бажають, щоб кожне принесло «втіху», «щастя» й «долю». «Засівна» («Сію, сію, посіваю») — побажання на Новий рік: «Щоб родило на землі, Щоб був хліб на столі». Тут порівняння й гіпербола: «Часник — як бик, Цибуля — як зозуля, Пшениця — як рукавиця».

Зимовий цикл: щедрівки. «Щедрик, щедрик, щедрівочка» — ластівка прилітає до господаря й кличе його подивитися на кошару, де народилися ягнята й баранці. Пісня має дуже чіткий ритм: усі дванадцять рядків складаються з восьми складів і римуються парами: щедрівочка — ластівочка, господарю — кошару. Слова прості, а образ — весняний, хоча співають щедрівку взимку. У добірці є й пісня «Нова радість стала», де оповідається про народження Христа й даруються побажання господареві та «славній Україні».

Весняний цикл: веснянки. «Ой весна, весна - днем красна» — діалог із весною: «Що ж ти, весно, принесла?» — «Принесла я вам літечко». Кожному вона дає по дарунку: «по кийочку», «по серпочку», «по яблучку», «по віночку», «по батожку». «Ой кувала зозуленька» — пісня про час: перші куплети відлічують дні тижня (неділя, понеділок, вівторок), а закінчується вона сумною думкою: «чи нарік діждемо». Рядки мають по 8 і по 6 складів. «А в кривого танця» — танцювальна пісня-гра з антонімами «широкая» й «вузенькая», «великими» й «маленькими».

Аналіз твору

Що таке обряд у пісні. У календарно-обрядових піснях слова тісно пов’язані з дією: русалок проводять, віночки пускають на воду, колядують під вікнами, закликають весну. Слова не існують окремо від свята. Тому в них так багато звертань, заклинань і побажань, а сюжет вужчий, ніж у баладі чи думі.

Вірування й реальність. У русальних піснях люди боялися русалок і водночас просили їх піти, щоб урожай і дівчата лишилися цілі. За підручником, давні українці вірили, що русалки з’являються у Зелений четвер, «заманюють перехожих і можуть залоскотати їх до смерті». Це поетична форма пояснення небезпеки в літньому полі й біля води.

Праця й достаток. У жниварських, засівних і колядницьких піснях цінується праця землероба й достаток: жито, хліб, худоба. У побажаннях багато цифр і гіпербол: «по сто кіп», «грошей — півтора міха». Така гіпербола — не брехня, а щире побажання щедрості.

Поетична мова. Основні прийоми пісень — повторення: анафора («У ржі, на межі…», «Заплету… Заплету»), рефрен («Ой радуйся, земле…»), паралелізм. Постійні епітети (за підручником, це епітети, які часто вживаються з певними словами й підкреслюють сталі ознаки) — «хрещатий барвінок», «красне сонечко». Пестливі слова — «житечко», «віночок», «ягнички» — надають пісням лагідного тону. Порівняння й гіперболи — переважно в побажаннях.

Ритм. Обрядові пісні не мають одного розміру. Одні мають чіткий рівний ритм: у «Щедрику» усі дванадцять рядків по 8 складів, у «Ой вінку мій, вінку» усі сім по 12 (6+6), у «Ой кувала зозуленька» — 8 і 6 складів по черзі (кількість складів порахована за текстом підручника). В інших, наприклад у засівних, рядки коливаються від чотирьох до восьми складів. Ритм тут визначає співаність: рядки легко співати й повторювати.

Різні тексти. У фольклорі немає одного канонічного тексту. У різних записах слова можуть відрізнятися. Для уроку треба користуватися текстом свого підручника. Тут використано добірку з підручника Раїси Мовчан (Генеза, 2006); в інших підручниках, збірках і в народній пам’яті може бути інакше.

Слова, які треба пояснити. «Ржа» — жито; «стріха» — нижній край солом’яної покрівлі; «гаразди» — достатки; «кутина» — куток хати; «міх» — мішок; «копа» — стіжок із 60 снопів; «женці» — ті, що жнуть хліб; «габа» — тканина; «нарік» — наступного року.

Головна думка. Календарно-обрядові пісні поєднують працю, віру й красу: вони допомагали людині відчувати пори року, шанувати землю й трудитися разом. Через них ми чуємо голос давніх поколінь, які просили добра й дякували за нього.