Журавлі високі пролітають…

Про цей розбір. Автор, Євген Гуцало, помер 1995 року, тож його вірші ще під охороною авторського права. Розбір написано за текстом вірша з підручника: цитат і повного тексту тут немає. Прочитай вірш у підручнику — він короткий і дуже світлий.

Про що цей вірш

Поет дивиться, як високо в небі летять журавлі. Їх «ледве видно» з землі, але він упізнає їх і радо зустрічає з вирію. Стоячи над Дніпром, він просить у птахів перо — високе, піднебесне. Хай журавлі кинуть його з небес і ніби благословлять поета крилом. Тоді його слово стане журавлиним. Воно полетить до вирію, дізнається, що таке далекий політ, а потім завжди повернеться до землі батьків, святої для поета.

Розбір за строфами

Перша строфа. Автор показує журавлів. Вони летять так високо, що їх ледве видно з землі. Поет не просто дивиться на них, а зустрічає й промовляє до них: він просить у журавлів перо. Це перший знак, що птахи для нього — не лише птахи.

Друга строфа. Тепер видно, де стоїть поет: над Дніпром. Річку названо «зеленооким» і «усміхненим» Дніпром — вона ніби дивиться на нього й радіє. Прохання повторюється: перо в журавлів «високе», «піднебесне». Слова «високе» і «піднебесне» підкреслюють, що поет хоче писати про велике.

Третя строфа. Автор розвиває прохання: нехай журавлі «з небес» кинуть перо й благословлять його крилом. Він мріє, щоб його слово було журавлиним, тобто писалося журавлиним пером. Образ стає символом натхнення.

Четверта строфа. Слово має літати до вирію, дізнаватися журавлиного польоту й завжди повертатися на землю. Так вірш завершується образом дому: слово може бути високим, але його місце — рідна земля.

Аналіз твору

Журавель як символ. Журавлі в українській культурі — вісники весни й дому: вони відлітають на зиму й завжди повертаються. У цьому вірші журавлі — ще й образ поезії: високої, вільної, але не відірваної від землі.

Перо — дар слова. Перо в поета — це й справжнє письмове перо, і дар писати. Поет просить його у птахів, ніби вважає, що слово — подарунок природи. Це красива думка про натхнення.

Благословення. Поет мріє, що журавлі «благословлять» його. Слово «благословити» часто стосується людей, які передають добро. Тут це робить природа. Вона вчить поета бути високим і щирим.

Політ і повернення. Найважливіший образ вірша — шлях слова: до вирію й назад. Слово не зупиняється там, а мусить повернутися. Автор нагадує, що мистецтво має служити рідній землі.

Дніпро. Річка названа «зеленооким» і «усміхненим». Так Дніпро стає живим свідком розмови, а також символом України.

Форма. Вірш складається з чотирьох катренів. Рядки по 10 і 9 складів чергуються, ритм неквапливий, ніби політ. Рими перехресні, місцями наближені, але від цього вірш звучить м’яко, як пісня.

Слова. Вирій — теплий край, куди відлітають птахи на зиму. Піднебесний — високий, під самим небом. Благословити — побажати добра. Отча земля — земля батьків, рідна земля. Журавлиний — належний журавлеві.

Головна думка. Поет мріє писати слово високе, як політ журавлів, але завжди вірне рідній землі, до якої воно повертається.