Євген Плужник

Коротко про життя

Євген Плужник народився 14 (26) грудня 1898 року в слободі Кантемирівці на Воронежчині. Навчався у Воронезькій гімназії, звідки його виключили за участь у нелегальних учнівських гуртках. 1920 року переїхав до Києва, де спершу вступив до Зоотехнічного інституту, а згодом — до Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. З 1923 року заробляв на життя перекладами у видавництвах, а вже 1924 року почав друкувати власні вірші.

Поет неокласичної стриманості

За життя Плужник встиг видати дві поетичні збірки: «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927); третю, «Рівновагу», він уклав 1933 року. Його лірика вирізняється стриманістю, точністю форми й тяжінням до філософського узагальнення — рисами, які зближують його з колом неокласиків, хоча сам поет не входив до їхньої «п’ятірки». Саме за цю стриманість і зосередженість на особистих, а не гучних громадянських темах тогочасна критика закидала йому «песимізм» і аполітичність, через що «Рівновага» за життя поета так і не вийшла: її надрукували 1948 року в Аугсбурзі, а в Україні — лише 1966-го. Крім поезії, Плужник писав і драматургію — п’єси «Професор Сухораб» та «У дворі на передмісті».

Ще 1926 року в поета загострився туберкульоз, і він лікувався в санаторії у Ворзелі під Києвом. Хвороба супроводжувала його до кінця життя й зрештою стала причиною смерті.

Арешт і загибель

4 грудня 1934 року Плужника заарештували співробітники НКВС за сфабрикованою справою. У березні 1935 року його засудили до розстрілу, який згодом замінили ув’язненням у таборі. Хворого на туберкульоз поета етапували на Соловецькі острови, де 2 лютого 1936 року він помер, не доживши до 38 років. Разом з іншими знищеними того покоління митцями творчість Плужника належить до того, що згодом назвуть Розстріляним відродженням.