Василь Голобородько

Коротко про життя

Василь Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанопіль на Луганщині. Він закінчив школу-інтернат, а 1964 року вступив на філологічний факультет Київського університету. Далі навчання продовжилося в Донецьку, але там студента-поета відрахували: він відкрито виступав проти русифікації й поширював серед студентів заборонену працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Наприкінці 1960-х він служив в армії на Далекому Сході, а потім працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.

Двадцять років мовчання

Перша збірка Голобородька «Летюче віконце» була готова до друку ще в Києві, але не вийшла. А 1970 року її видали за кордоном, у видавництві «Смолоскип». Для радянської країни це виглядало як ворожий крок, тому від 1969 до 1986 року вірші Голобородька в Україні не друкували. Цей час називають «внутрішньою еміграцією»: поет лишався вдома, але для читача мовчав. Проте його вірші читали за кордоном: 1983 року югославська антологія «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька» познайомила європейців з його поезією.

Повернення до читача

1988 року вийшла перша в Україні збірка «Зелен день», і Голобородька прийняли до Спілки письменників. Далі були «Ікар на метеликових крилах» (1990) та «Калина об Різдві» (1992): саме за них поет отримав Шевченківську премію 1994 року. Багато його віршів — верлібри, багаті на фольклорні образи. У збірці «Слова у вишиваних сорочках» (1999) є цикл про українських птахів, для якого поет збирав народні назви, загадки й прислів’я. Вірш «Наша мова», який вивчають у школі, пов’язують зі збіркою «Калина об Різдві».

Останніми роками

Через війну 2014 року Голобородько виїхав із Луганська й став вимушеним переселенцем. 2021 року йому призначили довічну державну стипендію як видатному діячеві культури й мистецтва. Джерела розходяться в деталях навчання в Донецьку (університет чи педагогічний інститут), тому ми називаємо лише місто.