Ольга Кобилянська

Коротко про життя

Ольга Кобилянська народилася 1863 року в буковинському містечку Гура-Гумора в родині дрібного урядовця; мати мала німецьке коріння. Систематичної освіти дівчина майже не здобула — лише чотири класи німецької школи в Кимполунзі, — а українську мову й літературу опанувала цілком самотужки, за книжками старших братів. Показово, що перші її твори написані німецькою мовою: перехід на українську відбувся не одразу, а під впливом знайомств.

Від німецької до української

У 1881 році Кобилянська познайомилася з лікаркою Софією Окуневською, а невдовзі — з феміністкою Наталією Кобринською, і саме ці жінки переконали молоду письменницю писати не німецькою, а українською — «для свого народу». Це рішення визначило все її подальше творче життя: Кобилянська стала однією з перших авторок, що принесли в українську прозу психологізм і техніки західноєвропейського модернізму.

Феміністичні переконання письменниця втілювала не лише в текстах: вона стояла біля витоків «Товариства руських жінок на Буковині» (1894) — одного з перших жіночих громадських об’єднань в українських землях, а її героїні (зокрема Софія з «Valse mélancolique») втілюють різні, самостійно обрані моделі жіночої долі, нетипові для літератури того часу.

Дружба з Лесею Українкою і Чернівці

Кобилянська товаришувала й багато років листувалася з Лесею Українкою. Їхня дружба була настільки близькою, що 1901 року, після смерті свого коханого Сергія Мержинського, Леся Українка приїхала шукати підтримки саме до Кобилянської в Чернівці — місто, де письменниця оселилася 1891 року й прожила решту життя.

Хвороба й останні роки

1903 року Кобилянська застудилася, і хвороба спричинила частковий параліч, який обмежив її рухливість на все подальше життя. Попри це вона продовжувала писати. Померла Кобилянська 21 березня 1942 року в Чернівцях, які на той час перебували під румунською окупацією; влада навіть заборонила громадськості публічно взяти участь у похороні письменниці.