Іван Багряний

Коротко про життя

Іван Багряний (справжнє прізвище — Лозов’яга) народився 1906 року на Охтирщині в родині муляра. Вчився в церковно-парафіяльній та художньо-керамічній школах, потім у Київському художньому інституті, де його вважали «політично неблагонадійним». Він писав вірші, малював, товаришував з Хвильовим, Кулішем і Вишнею. У 1920-х вийшли його «Скелька», «До меж заказаних» і поема «Аве Марія», за що його твори пізніше вилучили з бібліотек.

1932 року письменника заарештували й засудили на п’ять років БАМЛАГу. 1936-го він утік і переховувався серед українців Зеленого Клину на Далекому Сході. Той досвід стане основою «Тигроловів». Згодом його вдруге заарештували, і він сидів у Харківській в’язниці. Пізніше про це напише в «Саду Гетсиманському».

Еміграція й творчість

Під час війни Багряний ще жив в Україні, але 1944 року вирушив на Захід. У Новому Ульмі в Німеччині він заснував газету «Українські вісті», видавництва й молодіжну організацію, писав публіцистику. Памфлет «Чому я не хочу вертати до СРСР?» урятував багатьох від примусової репатріації.

Найвідоміші твори письменника — романи «Тигролови» (у різних варіантах 1944–1946), «Сад Гетсиманський» (1950), «Огненне коло» (1953), «Буйний вітер» (1957) і «Людина біжить над прірвою» (1965). «Тигролови» перекладено німецькою, роман користувався великою популярністю. 1963 року Багряний помер, а вже посмертно, у 1991 році, його реабілітували, а 1992-го присудили Шевченківську премію.

Чому його вчать у школі

У програмі 11 класу — роман «Тигролови»: пригодницька історія про втечу арештанта Григорія Многогрішного, українську родину тигроловів і боротьбу за волю. Це найвідоміший твір письменника, він також входить до переліку НМТ.